Понеділок, 29 січня 2024, 13:36
Вам би навряд хотілось це почути... Проте я нагадаю, що всі вогкі мрії українського народу про "повернуться хлопці з фронту, наведуть порядок" дуже скоро розіб'ються об гострі грані політичних ігрищ та людської жадібності.
Ви із сумом спостерігатимете, що не утвориться ніякої консолідованої сили ветеранів, яка буде боротись за все хороше і проти всього лихого. Ветерани, які матимуть хоч крихту публічності, стануть об'єктами придбання їх політичними силами. На стільки не хочеться в то вірити, що хтось навіть обурюватиметься. Маю деякі думки на питання "чому?"
Ветерани (назву їх так умовно, бо в майбутньому вони вже будуть колишніми військовослужбовцями здебільшого) це не якийсь уніфікований клас, який ріс і навчався на однакових ідеалах, проходив єдиний вишкіл і має подібний досвід. В Українському Війську максимально різноманітний склад, напевно, на стільки різноманітний, на скільки це можливо.
Отже, різні військові, а потім і ветерани, це абсолютно різні особистості, які навчались і росли в умовах різних ідеалів, які здобували часом полярно-протилежний життєвий досвід. Так от по поверненню з війни, частина ветеранів з радістю повернеться до родин і своїх попередніх професій, адже вони їх задовільняли.
Інша частина опуститься на маргінальне дно, адже переконання, що їм всі винні, і невдоволеність попередньою занятістю не дозволить їм повернутись до низькооплачуваної роботи, яка їм не до вподоби, тут згодиться алкоголь і т.д. з уявним моральним правом деградувати.
А от ще одна частина ветеранів також не захоче вертатись до професій, які їм не подобаються і не приносять бажаних заробітків, проте у них буде парадна форма, ордени, статус ветерана і жага легких прибутків.
Ця категорія розділиться ще на дві, ті хто використовуватиме свої воєнні навички у кримінальному бізнесі та ті, кого винайматимуть політики, щоб нести їх на кшталт живого знамена попереду своїх партій під вибори. Напевно, більш за все розчарують останні. Попередні не будуть публічними, тому їх доля для публіки залишиться таємницею. А от ці будуть на публічному огляді, в телевізорах, інтернетах. Когось із них купуватимуть "по дурості", тобто вони справді віритимуть, що вони ідуть "у владу наводити порядки", проте більшість чудово усвідомлюватимиме, що вони відіграватимуть роль "зазивали", того хто створюватиме ілюзію патріотичності та народності політичної сили. Потім ветерани, граючи на почуттях довірливих українців, приводитимуть до влади відвертих мерзотників, народ плюватиметься, розчаровуватиметься, ковтатиме образу почуттів. Цих ветеранів "зливатимуть" після виборів, звісно, що ніяких змін лев, за яким іде зграя шакалів, не здатен буде здійснити, що вестиме до повної дискредитації проукраїнських сил. На такій зручній хвилі у владі буде знову повно реваншистів-ватників, які проте будуть "крепкими хозяйствениками" і ця війна повториться через не надто великий термін.
Чи можна цього уникнути? Можна, якщо народ не клюватиме на патріотичну обгортку, а свідомо підходитиме до оцінки політичних сил. Коли народ почне розуміти, наприклад, що поранення на війні це не ознака гарного бійця, це обставини; що бути представником знаменитого підрозділу це не означає автоматично бути причетним до його слави; що бути сестрою, мамою, братом чи дружиною героя це не значить бути цим героєм; що єдина ідеологія, на засадах якої зможе збудуватись потужна Українська Держава це НАЦІОНАЛІЗМ.
Можна уникнути, можна це усвідомити, але навряд це відбудеться з українцями, забагато в них невігластва, довірливості і жадібності.
Дана Ніка, офіцер ЗСУ
Худобиськи які