Вівторок, 22 жовтня 2013, 21:47
«Пустіть нас до школи!» - в один голос заявляють учні Соколівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.
Діти не розуміють, чому мають навчатися у напіваварійному приміщенні, яке більше нагадує сарай, коли за кілька метрів стоїть новозбудована школа. До редакції «Свободи» зателефонувала Олена Годована, жителька села Соколів Теребовлянського району. Вона розповіла, що дітей села не пускають до новозбудованої школи, а її, як матір двох школярів, це дуже бентежить, адже сьогоднішні умови перебування дітей у навчальному закладі не найкращі. «Один корпус школи розташований у Соколові. Тут навчаються дітки з першого по четвертий клас, а інший - у сусідньому селі Заріччя, де вчаться з п’ятого по дев'ятий клас. Ходити дітям далеко, особливо важко у дощ та сніг». Я довго слухала жінку, зрештою, вирішила поїхати і на власні очі подивитися на цю проблему. Зустріли мене пані Олена і ще кілька батьків. Усі матері в один голос кричали, що це - чиновницьке свавілля, що не можна так знущатися над дітьми… Спочатку мене відвели до новозбудованої школи. Перед нами постала сучасна гарна будівля з металопластиковими вікнами, до якої вела доріжка, викладена італійською бруківкою. Всередину пройти не вдалось, оскільки школа була зачинена, всі ремонтні роботи у ній призупинені.
Після цього ми вирушили поглянути на приміщення, в якому навчаються діти молодших класів. Зупинившись біля старої будівлі, я не одразу зметикувала, що це вона і є, адже зовні школа нагадувала сарай. Надворі весело гралися діти: хлопці грали у м’яча, дівчата лазили по перекладинах. «Це для них і майданчик для ігор, і спортивний зал. Діти не мають куди подітися. Сьогодні гарна погода, то вони надворі, а в дощ…» – розповідали батьки. Проте відсутність спортзалу було лише верхівкою айсбергу. Виявляється, туалет розташований надворі. «Туди час від часу навідуються місцеві люди. Нещодавно мій син прийшов із плачем і розповів, що його якісь дядьки вигнали до дівочого туалету, а самі там пили горілку», – зі слізьми на очах сказала пані Олена. Також батьки скаржаться, що на території шкільного двору місцеві жителі часто припинають худобу.
Наслухавшись цих розповідей, намалювала в уяві доволі страшну картину про те, що робиться всередині. Але мене чекала приємна несподіванка. Попри те, що будівля дуже стара і в аварійному стані, вчителі підтримують у класах чистоту, діти навчаються у теплій домашній обстановці. Особливо порадував клас Оксани Йосипівни: чимало художньої літератури, навчальних плакатів. Але вчителька розповіла і про проблеми: «Школа в аварійному стані. У кутках – пліснява, не так давно одній вчительці шматок стелі ледь не впав на голову, іншій – в підлозі застряг каблук. Все, що ви бачите, роблять власними силами батьки. Цьогоріч на святі останнього дзвоника керівництво Теребовлянської районної адміністрації обіцяло, що 1 вересня ми відсвяткуємо у новій школі, а бачите, як вийшло». За словами Оксани Йосипівни, старе приміщення побудоване ще в довоєнний період. Відвідавши класи, я пішла поглянути на місцеву їдальню. Мені дозволили пройти на кухню, адже того дня там ніхто нічого не готував. «Я прийшла о пів на восьму ранку, світла не було, а плити працюють на електриці, тож як мала зварити обід?» – поскаржилася кухарка. Як з'ясувалось, відсутність електрики у школі звичне явище, але не це є найбільшою проблемою. «У молодшій школі є кухня і їдальня, а у старшій немає ні того, ні іншого». Виявляється, кухарка варить обід, годує молодших, а їздовий везе їжу до старшої школи. «На фінансуванні школи не машина, а старий кінь, якого треба було списати ще десять років тому як мінімум! – скаржилися батьки. – Але ви би побачили той момент, коли їжу привозять дітям. Вони просто накидаються на каструлі, створюючи неймовірну тисняву. Отримавши порцію, йдуть обідати до класу, а поївши, власноруч миють посуд холодною водою…» Батьки розповіли і про інші проблеми.
«Я написала лист-скаргу до голови Теребовлянської районної адміністрації, через деякий час отримала відповідь, що проблема полягає у відсутності фінансування».
Ось що говорить керівництво району з цього приводу:
«…Спорудження Соколівської ЗОШ І-ІІ ступенів розпочато ще в 1991 році. Через брак коштів у 1996 році будівництво було припинено. Із 2012 року роботи на цьому об’єкті відновлені. Замовником будівництва виступає управління капітального будівництва обласної державної адміністрації, головним підрядником – ТзОВ «Бучацька рембуддільниця». За виконані у 2012 році роботи боргу перед підрядною організацією нема. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.05.2013 р. №508-р «Перелік інвестиційних програм, що фінансуються у 2013 р. за рахунок коштів державного фонду регіонального розвитку» та відповідним розпорядженням голови ОДА від 26.07.2013 р. передбачено виділення 5389,4 тис. грн. на завершення спорудження Соколівської ЗОШ І-ІІ ступенів…».
Директор школи та сільський голова підтвердили цю інформацію і розповіли, що кошти є, та, на жаль, лише на папері. Коли їх виділять та завершать будівництво школи, яка вже на 90% готова до експлуатації, – одному Богу відомо.
А тим часом діти відвідують школу, схожу на сарай, і щоразу, як батьки чи вчителі запитують про їхні мрії чи бажання на майбутнє, одноголосно відповідають: «Пустіть нас до нової школи!»
Зоряна ДЕРКАЧ, «Свобода»
