Нове на сайті:
СБУ викрила і продемонструвала ще одне"обличчя колаборціонізму" (фото) На Тернопільщині експерт погорів на хабарі Розпочинаємо тиждень з передачі 30 дронів FPV SAG 7/IX на фронт - Сергій Надал Ще 3 нових розвідувальних дрони передаємо на фронт - Сергій Надал У Тернополі СБУ повідомила про підозру черговій колаборантці Прокуратура на Тернопільщині повертає землі громадам вартістю понад 6,7 млн грн На Тернопіллі поліцейська привласнювала наркотичні засоби І знову прихильниця "руського міра" з Почаєва Засудженому за хабар чиновнику з Тернополя дали 5,5 років «Людина року-2023» на Тернопіллі… Вирубав дерева і заплатив за це На Тернопільщині викрито черговий канал переправлення через кордон чоловіків Землі заказника "Товтровий степ" намагаються повернути державі На Тернопільщині вже й за екскурсію по Дністрі вимагали хабар За матеріалами СБУ судитимуть проросійського бойовика, який грабував мирних жителів Херсонщини

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

Його «Сльози…» залишилися тернополянам на довгі роки.

Архітектор, який керував будівництвом повоєнного Тернополя, Едуард Гронський, залишив нашу землю … Широкому загалу тернополян він відомий насамперед як автор фонтану «Каскад», при вході на набережну ставу від готелю «Тернопіль». Хоча в народі цей фонтан називають саме як “Сльози Гронського”.  Свого часу, при відкритті відреставрованого фонтану, в присутності екс-мера Тернополя Романа Заставного митець сумно зазначив:»Я прекрасно знаю, як з’явилася ця назва, але вам не скажу. Це сумна сторінка в моєму житті…»

Газета "Номер один" розповіла про цю Людину...

Відсидівши 7 років, Гронський спроектував швейний цех жіночої тюрми у Добриводах

20 серпня Тернопіль попрощався  з одним зі своїх післявоєнних творців, легендарною особистістю, справжнім майстром архітектури Едуардом Гронським. Символічно, що автор водограю «Каскад», більш відомий серед тернополян як «сльози Гронського», тихо пішов у небуття одразу після Яблучного Спаса, у свою улюблену пору року.  

Дід різьбив, а батько був журналістом

Що ж, насправді будь-яка влада може ще за життя поховати навіть геніального творця, особливо це вміли робити за Союзу. Едуард Гронський – яскравий приклад: не дарма свої останні роки він жив усамітнено з дружиною, забутий можновладцями і більшістю своїх друзів. Дехто з його молодших колег, які творять сучасний вигляд міста, почувши про смерть Майстра, здивовано вигукнув: «Я думав, він давно помер».

– Едик лише тиждень пролежав, а так обслуговував нас двох, їздив на ринок, доглядав за мною, – тихо зітхає вдова відомого архітектора. Пані Галина Гронська вже рік практично не бачить, відтак нею опікувався чоловік і діти: – Чоловік був вічно у праці, навіть в останні роки продовжував проектувати.

Ми сидимо у скромній вітальні старої, ще за польських часів збудованої кам’яниці на Новому Світі. Книжкова шафа забита книжками, енциклопедіями, багато творів класиків світової літератури. На темній поліровці столу поблискують, мов сльози, намистини вервиці.

– Знаєте, чоловік постійно щось проектував, а власної хати так і не надбав – помер у приймах, – невесело посміхається жінка та пояснює, що цей будинок колись належав її рідній тітці, але після війни та виїхала за кордон, а дім лишила доглядати родині. Зрештою, це звична ситуація серед архітекторів: проектуючи розкішні палаци, самі здебільшого навіть дачі не мають. 

Галина та Едуард познайомились у Львові: Едуард вчився у політехнічному на архітектора, тендітна, з великими блакитними очима Галина – в університеті, на відділенні слов’янської філології. Одразу по закінченні вузу вони одружились, а у 1954-му народився єдиний син Ярослав.

У них було багато спільного: обоє багато читали, а Едуард взагалі книги з рук не випускав ще ледь не з дитячого садочка, а в останні роки ще й багато дивився телевізор, намагався якомога більше увібрати в себе інформації. Через стан здоров’я подружжя навіть Служби Божі дивились по телевізору.

В обох батьки були репресовані. Едуарда Гронського-старшого розстріляли в Омську, батько пані Галини помер у концтаборному лазареті неподалік Іркутська. На щастя, незадовго до репресій батьки майбутнього архітектора розлучились, і його матір, у дівоцтві Євгенія Обора, із малим сином встигла провернутись у Львів, до батьків. До речі, дід малого по батьковій лінії свого часу був відомим художником і різьбярем, а матір із батьком працювали у редакції однієї з львівських газет. Певний час Едуард також хотів бути журналістом, однак згодом вирішив стати архітектором.  

– Я же з діда-прадіда тернополянка, – зазначає пані Галина. – Батьки мали просту глиняну хату в районі Старого парку, але потім перебрались у цю, тітчину. Ми не любили компанії, але дружили з декількома сім’ями. Здебільшого так усі разом і відпочивали. 

Державі будував палаци, а сам так і не отримав житла

Одним із перших завдань молодого архітектора став проект ансамблю торгово-кооперативного технікуму, згодом виконав проект відбудови та реконструкції Вишневецького замку на Збаражчині, готелю «Україна», приміщення «Діпроцивільпромбуду», виробничого комплексу інституту ВПКТІ «Світло», майдану Волі, монументу Слави в однойменному парку, житлові будинки у Тернополі. Він працював до останнього. Сьогодні мало хто знає, що, наприклад, приватний готель «Версаль» (вул. Львівська) спроектував теж Едуард Едуардович Гронський.  

Суд над тернопільським Остапом Вишнею

– Це була надзвичайно порядна, щира, відверта і пряма людина, – розповів член Національної Спілки архітекторів України Іван Жовнич. – Він ніколи не тримав «дулі у кишені» чи «каменя за пазухою». А рибалкою був колосальним! У кожну вільну хвилину  брав вудочку, сідав на велосипед і гайда на тернопільське озеро. А якою соковитою мовою говорив, особливо про рибалку! Гумором нагадував Остапа Вишню. Тоді ще містом ходив 13-ий автобус, його «стодолою» називали. Едуард Едуардович сідав на Новому Світі, а я – на «Східному», і коли він їхав, то чули всі в салоні, бо він завжди говорив голосно, соковито, щиро, ніколи свої думки не приховував.

Іван Григорович працював під керівництвом Е. Гронського в проектному інституті ВО «Ватра» вже після відбуття останнім покарання. «Знаєте, – раптом пригадав пан Жовнич, – він же в Добриводах у жіночій колонії проектував швейний цех, казав, що вивчив усю зеківську технологію і так зробить, щоб жодна зараза втекти не змогла».

Щодо своїх «тюремних університетів» і судимості нібито за хабарництво, то не раз повторював: «Брали всіх, але судили мене одного». 

– Ми були лише знайомими, вітались, але не приятелювали. Однак хочу сказати, що це була надзвичайно інтелектуальна людина, висококласний спеціаліст, – зазначив відомий тернопільський архітектор, краєзнавець, громадський діяч Данило Чепіль. – У роки, коли Гронський працював головним архітектором Тернополя, він був надзвичайно популярним у місті, тому порушену проти нього справу КДБ дуже приховувало.

Так, насправді, у 1973 році проти Едуарда Гронського порушили кримінальну справу ніби за хабарництво. Подейкують, що це була помста тогочасного голови Тернопільського обкому партії Івана Яркового: мовляв, не сподобалось, що якийсь архітектор популярніший за нього, і наказав правоохоронцям щось «накопати» на того, хотів тільки налякати, а потім зробити такий собі панський жест і відпустити.

Також старші тернополяни пригадують, як нібито Гронський одного разу досить гостро відреагував на зауваження, що все-одно побудує, як «перший» (тобто Ярковий) скаже. Він голосно відказав: «Нехай краще бикам хвости крутить» (таким чином натякнув на освіту першого секретаря – зоотехнік). Хтось із «друзів» ці слова передав, і… на нари.

«Тернопільський тиждень» висловлює співчуття рідним, близьким, друзям митця ….

 

Коментарі  

 
+2 #4 Свободівець 24.08.2011 16:36
він відсидів у тюрмах, а на сторості жив гідно, ні в кого нічого не просив, - і помер гідно - нехай йому земля буде пухом
Цитувати
 
 
+3 #3 Анонім 24.08.2011 09:33
Цілком підтримую попередніх коментаторів. Дійсно велика ЛЮДИНА!Підтриму ю думку на рахунок "Алеї зірок"!
Цитувати
 
 
+3 #2 Антон 23.08.2011 23:25
підтриую, вічна память цьому Чоловікові
Цитувати
 
 
+4 #1 Олег 23.08.2011 21:13
вічна память. саме такі люди заслуговують бути на алеї зірок
Цитувати
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода, Новости, загрузка...

Карта сайту

Нас відвідали

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу.