Скандали в тернопільському інституті не припиняються

Понеділок, 21 березня 2016, 01:09

Минулий  робочий тиждень в Тернопільському ОКІППО розпочався щотижневою понеділковою нарадою з побажання директора Петровського працівникам інституту доброго здоров’я, гарного тижня та погрозами надати сувору догану та звільнити тих, хто думає не так, як він аби не допустити розбрату у ввіреній йому установі!

Реальне попередження методисту з кадрів за те, що вона порушила правила прийому на роботу працівника на час декретної відпустки іншого.

Не розуміє горе-директор,  що прийняття на роботу компетенція керівника установи, а не методиста з кадрів.

Тим більше варто сказати, що прийнятий працівник має значно вищу кваліфікацію, ніж деякі інститутські методисти. Ну а догани отримали головний бухгалтер і юрист за те, що не попередили Петровського про заблоковані Держказначейством рахунки інституту. Але цікава ситуація вимальовується. 

Пропрацювавши в інституті майже місяць, директор нарешті «прозрів», що рахунки установи заблоковані.

Оце вам і керівник. Але хай би краще попередили. Тоді Петровський, можливо би, добре подумав чи йти на посаду директора, чи спокійно сидіти на посаді методиста з виховної роботи Навчально-методичного центру професійно-технічної освіти.

Продовжився тиждень початком втілення у життя «геніальної» ідеї Крупи Л.Л. про акредитацію інституту, тобто підготовку кадрів певного рівня кваліфікації, а саме надання другої вищої освіти.

Геніальність полягає в тому, що коли є поряд Тернопільський національний педагогічний університет з висококваліфікованими науково-педагогічними працівниками та потужною навчально-матеріальною базою, ТОКІППО буде відкривати нові спеціальності при низькому науковому рівні більшості науково-педагогічних працівників інституту, відсутністю приміщень та убогим навчально-матеріальним забезпеченням. Для початку потрібно було б покращити діючу роботу: оновити лекції 5-літньої давнини, замість теоретичного матеріалу давати матеріал практичного спрямування, забезпечити якісну роботу у міжкурсовий період, щоб дійсно бути потрібними педагогічним працівниками нашої області, але ідея виникла і вона вимагає негайного втілення.

Тому терміново було створено робочу групу з числа «вибраних». Дехто з них  нічим, окрім двох-трьох розроблених лекцій для усіх без винятку курсів підвищення кваліфікації, не вирізняється. Кажуть: процес пішов. І закінчиться, можливо, тим, що робоча група під акредитацію запропонує змінити назву інституту, що призведе до його ліквідації та звільненням усього колективу. А набрати потім можна тих, хто слова лишнього не скаже. І, напевно, питання не в акредитації інституту, а в ліквідації. А там і приміщення звільниться, і земелька вільна з’явиться, де можна щось дев’ятиповерхове побудувати.

Прикро, що Петровський не бачить і не хоче розуміти, що такими недолугими діями за підтримки «щирих» колег він прискорює своє падіння з високої посади директора.

Адже не випадково, під час інтерв’ю щодо проходження ЗНО («Тернопільські школярі масово перетворюються в неуків?», 13.03.2016 року), одне досить відоме інтернет-видання знову представило Шайнюка Ю.Ч. як в.о. директора інституту. Можливо помилка, а можливо й дзвіночок майбутніх змін і Шайнюка знову використовують  як підставну особу, якою можна прикритись як фіговим листочком. Адже за місяць Петровський довів свою повну профнепридатність як керівник. З двох інших осіб, які з числа працівників інституту можуть претендувати на посаду директора, одну ну дуже вже не люблять в колективі, а інший занадто слизький з душею єзуїта. Так що може виплисти ще одна невідома фігура, така собі темна конячка з числа обласних депутатів чи інших викладачів Крупи.

І трішки про корупційну складову. Не будемо знову згадувати прийняття на роботу звільнених пенсіонерів та виплату їм компенсацій за рахунок, ймовірного, зняття надбавок іншим працівникам за престижність роботи, є й інші моменти. Наказом директора на посаду доцента кафедри знову призначають кандидата педагогічних наук, який за два попередні роки на цій же посаді «спромігся» аж на три «наукові» статті, які дуже схожі одна на одну. Науковість же їхня не варта і того паперу, на якій вони написані. Але він підтримував Петровського як кандидата на посаду директора. Також на посаду завідувача кафедрою педагогіки і психології призначають кандидата філологічних наук, а не педагогічних чи психологічних. Хоча в інституті є ті, хто має відповідне наукове звання. В принципі, Петровський тримає слово – борги віддає вчасно.

Напевно, підходить вже час відповідним органам зайнятись «активною» діяльністю керівника інституту.

А то вже так дістало, що далі нікуди!