Непрошеною гостею, з властивими тільки їй сумними особливостями, настала сонлива осінь. Накрила брудно-жовто-коричневим покривалом висхлу та спраглу за літо землю. Полем мчать холодно-пронизливі вітри. Не вється дим від рибацьких вогнищ над рікою.
У чудернацькому танку кружляє відмерле листя. Квіти, немов плачучи, скидають різнобарвні пелюстки. Вже не танцюють сонячні зайчики на скляних майданчиках вікон. Не має і тієї ліниво-гордовитої кішки, що полюбляла статечно прогулюватись подвірям…
Осінь - ти рідна мені! Ти привчаєш до себе поступово - цілий вересень глухо і жваво падають каштани, розколюючись, оголюють шоколадні лаковані ядра-серця.
Небо густішає, стає пронизливо-синім - так буває тільки осінню. А цей жаданий дощ, коли від парасоль стає тісно на вулиці і здається, що якраз він, такий прохолодно-приємний, з'єднає хоча б ненадовго таких різних і таких самотніх людей, як ми.
Осені підкоряєшся як неминучості, адже люди так люблять підкорюватися, коли нічого не потрібно робити і є хоча б маленька можливість пливти ти за течією.
Мені сумно! Я нікому не можу подарувати це!
А як хотілося б кохати того, хто кохає мене! А якщо мене ніхто не кохає? То я б хотіла кохати того, хто не кохає мене! Щоб заслужити любов! Щоб радістю стало очікування мене і щастям - володіння мною! Я б могла дивитися у твої очі та бачити в них біль і правду - те, справжнє, що не довіряють чужим.
Але ніхто не знає, що я могла б …
Минув той чарівний час, котрий полонив безтурботністю та бешкетництвом, залишивши тільки сумні спогади і на прощання війнувши першим холодом недалекої старості. В душі пустка і туга. Тому що шалено-стрімко біжить ріка життя, ховаючи у своїх бурхливих водах тепло, щастя, надії...
… Пізно осінню мені сниться очікування. Осінь, чим провинилася ти? Тим, що вітер і небо здаються злими? Тим, що сонце поводить себе наче зрадник? Повз тебе хочуть прошмигнути, пробігти, проскочити, швидше, худкіше – в зиму!
Люди! Хіба праві ви?
Адже тільки восени в нас живе така сильна, несамовита, жадібна віра в те, що буде, обов'язково буде, настане, прийде сліпуча, неймовірна, щаслива і всеперемагаюча ВЕСНА!
Юлія Май