Чому призначення директорів шкіл "спонсорує" корупціонерів

П'ятниця, 28 жовтня 2016, 12:27

Характер систематичної освіти, її доступність чи, навпаки, недоступність окремим соціальним групам суспільства, ставлення суспільства до вчителів визначають  подальше життя соціуму. Хіба це не є аксіомою життя?!

Враховуючи, що наша держава зараз перебуває в затяжній кризі на всіх соціально-політичних рівнях, включаючи й сучасну систему освіти, необхідне її негайне реформування, а не окозамилювання, яке вже остогидло зневіреним в усьому громадянам.

Саме сучасна система освіти встигла скалічити світогляд, інтелект та психіку декількох поколінь наших співвітчизників, які, вступаючи в доросле життя, поступово підвели  грань цієї катастрофи.

Саме тому сьогодні, задля подолання ганебної та штучної кризи в освіті й потрібне реформування самої системи, але вже на якісно інших засадах, щоб знання, які отримують громадяни, відповідали майбутнім перспективам та розвитку життя держави в майбутньому.

Через неспроможність суспільства вирішити це завдання, воно приречене на тривалу кризу, після якої може взагалі занепасти остаточно…

Будь-яка влада в державі або спроможна, або неспроможна виробити вимоги, яким має відповідати система освіти в результаті реформи.

Експерт, голова ради ГО «Громадська ініціатива розумних рішень» Оксана Федоренко, іронічно зазначає, що чиновники від освіти при нагоді часто цитують Отто фон Бісмарка. Наприклад.: «Хто не будує школи, заклади культури - будуватиме тюрми», «Війни виграють шкільні вчителі та парафіяльні священики». І саме тому, мабуть, з огляду на ці слушні думки, законодавчо держава Україна задекларувала пріоритетність сфери освіти, доступність та її безоплатність. Здавалося б, все прописано, все передбачено та з’ясовано. Дотримуючись прописаних законом критеріїв підходу до освіти, розраховуємо на те, що в нашій системі освіти можна успішно працювати, виховуючи майбутнє покоління. Але не все так однозначно й просто щодо цього. Все в освіті відбувається «з точністю до навпаки».

Експерт, голова ГО «Надзвичайна комісія по боротьбі з корупцією та саботажем» Сергій Косенко, обурюється тим фактом, що голова райдержадміністрації, в оперативному управлінні якого знаходиться навчальний заклад, звертається із поданням про призначення керівника, наприклад, загальноосвітньої середньої школи, до директора департаменту освіти і науки обласної (міської) державної адміністрації. Якщо кандидатура не викликає заперечень у міського (обласного) керівництва, директор департаменту освіти своїм наказом призначає керівника навчального закладу. До того ж, школа знаходиться в оперативному управлінні району, а директор цієї школи, відповідно до типового контракту, підзвітний  та підконтрольний міському (обласному) департаменту освіти. Точніше кажучи, працедавцем директора школи є не райдержадміністрація або місцева рада, а департамент освіти і науки. Керівництво району, на території якого розташовано навчальний заклад, не може ні звільнити, ні притягнути до дисциплінарної відповідальності директора школи, дитячого садочка і т. і. З якою метою встановлено саме такий порядок підпорядкованості, підконтрольності, призначення та звільнення керівників комунальних закладів освіти - не складно здогадатися.

Зараз система призначення на посади директорів закладів освіти чиновниками вдосконалюється завдяки так званим «відкритим конкурсним відборам на вакантні посади». Фактично керівники райдержадміністрацій усуваються від участі в прийнятті рішення щодо призначення директора. Це приклад корупції в її чистому вигляді. От вам і децентралізація.

Експерт  ГО «Громадська ініціатива розумних рішень», заступник голови батьківського комітету гімназії № 237 м. Києва Марія Кізленко, підкреслює, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 Закону України «Про освіту» керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються органом виконавчої влади за попереднім погодженням з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Тому і виникає питання: хто є працедавцем учителів, керівників гуртків та вихователів? Ви гадаєте, це директор школи або дитячого садка чи палацу дитячої творчості? Ні, це районне управління освіти! Директор навчального закладу не приймає на роботу та не звільняє педагогічних працівників, не притягує їх до дисциплінарної відповідальності. Юридично для педагогічних працівників начальством є не директор, а районне управління освіти, а для директора – департамент освіти і науки.

Директори шкіл, дитячих садків та палаців дитячої творчості приймають на роботу виключно технічний персонал – прибиральниць, вахтерів, гардеробників та двірників.

Саме така модель управління в освіті дозволяє багатьом пройдисвітам та корупціонерам ловити рибу в каламутній воді.  А чи влаштовує це нас і наших дітей? Ще одне риторичне запитання. Але відповідь однозначна: сучасна школа має бути незалежною від чиновницької заангажованості та бюрократично-ідеологічного свавілля. Вона має стати якісно іншою не тільки у площині самостійного вироблення нових знань і навичок, а й у набутті самостійності у своєму виборі керівництва навчального закладу.

Голова ради ГО «Громадська ініціатива розумних рішень» Оксана Федоренко, заступник голови батьківського комітету гімназії № 237 м. Києва Марія Кізленко,  голова ГО «Надзвичайна комісія по боротьбі з корупцією та саботажем» Сергій Косенко для ГО «Громадська ініціатива розумних рішень».