Вівторок, 25 жовтня 2011, 22:39
Оглянути визначні місця часів Союзу гостям міста пропонує міська влада. Для кращої орієнтації в обласному центрі місцеве керівництво визначило 24 пункти, які, на їхню думку, варто відвідати в Тернополі.
У їх числі й Острівець на озері, який у місті зветься «Закоханих», і Середня церква, сьогодні – Різдва Христового, а зазначену назву носила ще до 16 століття. Натомість найменування центральної вулиці обласного центру взагалі невірне. Те, що насправді зветься Руською, міська влада іменувала бульваром Тараса Шевченка. Немає в переліку ні Палацу культури «Березіль», ні «Текстильника» – лише будинок культури «Залізничник», що сьогодні далеко не в найкращому стані.
Прорадянську пропаганду має і 5-й номер у списку – пам’ятник відомому російському письменнику Олександрові Пушкіну, ініціали якого в переліку написано взагалі російською мовою. А от єдиної у світі фігури в повний зріст також видатної у своїй галузі тернополянки Соломії Крушельницької не удостоїли бути відзначеною в такому списку. На думку земляків співачки, це, м’яко кажучи, неправильно.
Юрій, тернополянин: «І той, і той повинен бути. Чому ні? Якби з самого початку ставити, то Пушкін з Тернополем не зв’язаний так, як Соломія Крушельницька. Але історія є історія. Якби там стояв Ленін чи Сталін – це ынша справа. А Пушкін, як кажуть, він – і в Африці Пушкін».
Ельвіра, тернополянка: «Звичайно, що треба пропонувати місцевих людей. І на Україні ми маєм популяризувати українську культуру, українську мову. Звичайно, не треба цуратися і чужої культури, як сказав Кобзар. Але однозначно, що для України Соломія Крушельницька, Шевченко, Грушевський і Чорновіл – сучасні, я маю на увазі, – то звичайно. А де ж дізнаються наші гості, навіть росіяни про українську культуру?»
Володимир, тернополянин: «То є комплекс неповноцінності. Рабська психологія вихована так. Таке радянське виховання. Ми не знаємо, хто ми є. Не цінуємо своє. Не маємо гордощів. Ну і в результаті – маємо те, що маємо».
Вікторія, тернополянка: «Я вважаю, що якщо наше місто представляє туристам пам’ятники, то краще надати їм можливість познайомитися в першу чергу з місцевими видатними людьми».
Богдан, тернополянин: «Мав би бути пам’ятник Крушельницької, то обов’язково. Але, думаю, вони певно це все робили ,коли ще пам’ятника не було, бо пам’ятник поставили недавно. А якщо взяти, що Пушкін тут є, то і Пушкін повинен бути, і Міцкевич, якщо він є, повинен і Юліуш Словацький, бо це люди творчі, мистецькі, які творили мистецтво. Але, звичайно, ми маємо в першу чергу, шанувати своє. Шевченко нас вчив, правда? І ми повинні це не забувати».
Чим викликане таке ставлення до пам’ятника відомої тернополянки і не менш відомого, проте російського діяча, канал ІНТБ поцікавився в міській раді, більшість складу якої сьогодні становить партія, що пропагує виключно українську культуру, засуджуючи при цьому все насаджене «сусідкою» зі Сходу. Незважаючи на обіцянки відділу зв’язків з громадськістю, відповіді на свої запитання від мерії ми так і не отримали. Незрозуміло також, чому до визначних місць Тернополя міська влада віднесла Центральний універмаг. Чи не тому, що підігрітий тротуар, який діючий мер Сергій Надал наобіцяв у своїй передвиборній програмі, роблять саме поруч із ЦУМом, риторично запитує ІНТБ
Худобиськи які