П'ятниця, 07 липня 2017, 13:29
Цього заступника міського голови Тернополя якщо і згадують на шпальтах ЗМІ, то, здебільшого, в хорошому контексті. Він не помічений в гучних скандалах. Співробітники про нього відкликаються також в позитивному плані. Він не піариться зайвий раз в соцмережах, як це, зазвичай, роблять його колеги, виставляючий на публіку своє життя і професійну діяльність. Можливо тому він і цікавий журналістам саме як співрозмовник, з яким можна продуктивно поспілкуватися.
Наші колеги саме це й зробили. Отже, гуманітарний заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра.
Влада. Вона – солодка, манлива чи оманлива?
Влада корумпованих чиновників. Влада диктатора над народом, влада егоїстичного чоловіка над жінкою або влада істеричної жінки над чоловіком. Зрештою, влада над собою. Яка інша сторона влади? Чи може вона у нашому суспільстві бути інтелігентною і поміркованою? Заступник голови Тернопільської міської ради Леонід Бицюра погодився відповісти на запитання про владу і поза владою. Іноді дещо провокаційні.
Влада – це насилля над іншими. Різне насилля – моральне, психологічне. У будь-якому випадку це – подавлення іншого. Але важливо розуміти, що влада тимчасова.
Влада – це відповідальність. У деяких давніх державах люди, які мали багато влади, водночас мали й багато обмежень. Майнових, на створення родини тощо. Вважаю це правильним. Мають бути обмеження. Це дуже добре показують європейці, японці. Їх прем’єри ведуть звичайний спосіб життя.
Якщо бізнесмен займається політикою, він може демонструвати практику з бізнесу, управління, у якихось проектах, але це короткотривала перспектива.Кожному варто займатися своєю справою. Тоді буде порядок.
Ми – в рамках ілюзій, що має прийти «папа», який візьме за нас відповідальність і все зробить. Менталітет. Постійні пошуки месії. Ми повинні кожен для себе стати месією. Виконувати нормально роботу на своєму рівні й порядно себе поводити. І не чекати, що хтось вирішить проблеми.
Кажуть, що в американського президента основне завдання – це не управління державою. Його завдання – вселяти оптимізм у свою націю. Це – найважливіше.
Слово – навчає. Приклад – спонукає. Не слово є дією, а таки приклад. Це найвище переконання. Людина бачить взірець і його на себе прикидає. Ми – відображення різних прикладів, які бачимо по життю. Спочатку копіюємо поведінку батьків, потім розширюємо наше коло, орієнтуємося на когось іншого, маємо якихось кумирів, зірок чи ідолів. Людина потребує прикладу, за який чіплятися. Має потребу бути на когось схожою, щоб розвиватися. Спочатку – думка. Потім – енергія і матерія. Матеріалізуємо те, що уявляємо.
Українців у Європі називають незрілою нацією. Живемо стереотипами, що ми комусь потрібні, що ми для когось важливі і так далі. Їм не до наших проблем.
Є сотні нюансів, про які знають дипломати. Їх мають знати політики, які займаються самонавчанням, стажуються і формують цю інформацію по крупинці. Оце професійна влада.
Від управлінця залежить настрій тих, з ким він працює, взаємодіє. Він повинен давати взірець, формат, на яких би люди орієнтувалися. Якщо я управлінець, то здійснюю якусь функцію на певне середовище. Маю відповідати на певні запитання. Якщо цього не роблю, тоді деформую структуру далі – падає продуктивність людей, віра в себе і бажання працювати.
Безнадія – це найгірше. Вона породжує байдужість .
Люди в Україні почуваються нещасливими через низькі зарплати. Це відображається на всьому. Невпевненість у завтрашньому дні і небажання стабільної роботи. На Тернопільщині – великий дефіцит робочої сили. Люди себе тут не бачать. Цей стан нещастя переходить на родинні та суспільні зв’язки і він прогресує.
Найбільша народжуваність в Україні – завжди в моменти емоційного піднесення. У людей була надія.
Є цикл революцій – від 5 до 12 років. За класичною теорією революції стаються при економічному підйомі. Тоді є очікування в людей. Під час економічного спаду революції не стаються.
Буває керівник – тягар. Якщо тисне на підлеглих, він неякісний. Є ж багато дисциплін – менеджмент, організація, психологія управління тощо.
Крайні методи управління – через конфлікт. Найвищий рівень керівника – управління конфліктами. Таких людей на території Тернопільської області є може 5 чоловік. Маю на увазі управління через конфлікти в позитивному плані – групи, механізми, противаги, мотивація, позитивні зрушення. Можна мудро.
Чи можна бути сильнішим від влади? Індіанці говорили, що в кожної людини борються два вовки – добрий і злий, білий і чорний. Якого вовка годуєш, той сильніший і той перемагає. Якщо орієнтуєшся на позитивні речі, якісні, добрі, хороші, у загальному – більше позитиву і ти зможеш ефективніше використовувати владу.
Влада – це інструмент. Іноді є неформальні структури, де влада відсутня. Людина сама на себе бере повноваження. Тоді – верх над владою.
Якщо сприймати владу не як інструмент, а як самоціль, самоствердження, тоді влада бере верх над людиною. Стаєш залежним.
Брати хабарі чи не брати – це особистий вибір людини при владі. Заробляння грошей – вибір. Небажання заробляти гроші – теж вбір.
Найчіткіший показник ефективності влади – населення. Чи люди осіли на території, чи шукають чогось ліпшого. Наскільки відбувається приріст населення. Все. Дуже просто. Якщо люди з країни втікають, значить, щось не те. Хоча є й інші причини. Демографічна криза у всій Європі. Перетік людей відбувається постійно. У Польщі теж демографічна криза. Їм треба заповнювати дефіцит робочих рук. Зрозуміло, що краще українці. Ближче за ментальністю, вірою, історією, мовою і звичаями. Кілька місяців тому Польща заявила, що готова дати українцям 5 мільйонів робочих місць. Ще мільйон – Чехія. Тобто 6 мільйонів людей звідси виїжджає на роботу з кращою зарплатою, кращим соціальним пакетом і легальним статусом. Для нас – це катастрофа. Причому ціни на продукти у нас вищі, ніж в європейських країнах, квартплата росте, зарплату не індексують і вся економіка монополізована.
Будь-яка реформа, коли її починають, покаже ефект через 6-7 років. Нема у світі такої реформи, що за рік видно результат. Але після реформ у людей змінюються настрої, з’являється невдоволення. Опозиція критикує. Приходять вибори і опозиція стає владою. Далі – заперечення цих реформ. І все – розрив.
Найгірше – це незакінчені справи. У випадку українців – незакінчені реформи.
Україна або розвалиться, або впорається.
Загроз нині стільки, як на початку двадцятого століття. Сучасні переговори – Мінський формат. Тоді – був Брестський. У Бресті вирішували долю України. Так само Європа була занепокоєна. Тепер ті ж паралелі. Росіяни нічого нового не можуть придумати. Те саме. Тоді в Харкові за кілька місяців провели вибори. Нині – Луганськ і Донецьк. Цікаві історичні аналогії. На переговорах у Бресті на початку двадцятого століття Радянську Україну представляла людина з прізвищем Медвєдєв. Територіальні питання нині не закриті до кінця. Багато сусідів мають до нас претензії.
Суспільство трансформується. Тепер більше влади мають невладні структури – громадські організації, суспільні діячі, активісти, волонтери тощо. У двадцять першому столітті перестали діяти класичні теорії в політиці та економіці. Тому що кількість факторів збільшилася. Економіка, до прикладу, не брала до уваги якісь геополітичні або наукові процеси. Сучасні винаходи нині на стиках різних наук і дисциплін. Наука управління державою чи управління суспільством також видозмінюється. Трансформується сама система управління. Можливо, Україна в силу тих обставин, які на неї тиснуть, а не через внутрішні мотивації, дасть світові якісь нові практики управління собою. Нині Україна не справляється із собою.
Для несформованої нації найгірше зло – отримати демократію. Коли нема уявлення, хто ми і чого хочемо, починається плутократія і олігократія – використання демократичних принципів на користь комусь, а не державі і нації. Нині це відбувається. Державні механізми працюють на заробляння грошей.
Кухарка не може управляти державою. Не тому, що вона кухарка. Тому, що потрібно володіти дуже серйозними знаннями з психології, мати досвід, розуміти людей, пізнавати людей, відчувати їх і знати що кому підходить. Одному підходить добре слово, а другий добре слово сприймає як слабкість. На жаль, це дуже поширено – лояльність трактують, що ти слабак.
Є стереотип, що влада – це багаті.
Народний депутат обов’язково має бути з годинником із платини, з гаджетами, яхтами і так далі. Це спотворено.
Чому люди прагнуть влади? Є кілька теорій.
Одні автори кажуть, що влади потребують збоченці. Інші говорять, що влада – це реалізація психологічних комплексів дитинства, юнацтва, які були пригнічені суспільством. Натомість – компенсація через владу своїх психологічних проблем у минулому. Мотивацій – багато. Є люди, які хочуть увійти в історію. Є такі, що через владу хочуть заробити гроші.
Влада змінює людину. Найперше – змінюється режим роботи. Менше часу. Одразу виникають побутові проблеми. Мовляв, ти зазнався, не відповідаєш на дзвінки тощо. А це елементарна зміна режиму роботи і життя. Усе зовсім по-іншому. Уже менше в сім’ї, з друзями, а більше на роботі. Коло спілкування абсолютно інше. Змінюються стосунки в родині. З одного боку люди стають лояльнішими до рідних, вдома відпочивають або навпаки – починають ще більше домінувати в сім’ї. Це ті, хто не може розмежувати і відпочити. Якщо всюди мусиш бути в тонусі – довго не протягнеш. Станеться енергетичне виснаження. Тому часом потрібно «зависати», як комп’ютер. Щоб не вигоріти.
Джерело: ПРО Те
Худобиськи які