Шановна Юліє Володимирівно,
Я підтримував Вас у протистоянні з Януковичем під час виборів 2010 р. і послідовно боровся за Ваше звільнення як в українських ЗМІ, так і на міжнародних форумах. За це на мене у той час навішували всілякі ярлики. Але переконаний, що я правильно поступав. І Ви за це мені особисто подякували після Вашого звільнення.
Зараз, однак, я чи не вперше хочу вступити в безпосередню полеміку з Вами.
На Вашій сторінці у фейсбуці Ви поширили пост "Батьківщини" під назвою "Непрофесійність чи злочин влади? The New York Times звинувачує Україну у постачанні зброї до КНДР в обхід санкцій ООН". Формально Ви лише поширили пост "Батьківщини", але всі добре розуміють, що цей текст не міг не бути схвалений Вами. Не дивно, що цей пост поширений російським офіціозом "РИА Новости" під назвою "Тимошенко о поставках оружия в КНДР: Украину ждут "санкции и катастрофа".
На жаль, одна (!) з версій (непідтверджена) The New York Times стала підставою для того, щоб заявляти про "непрофесійність або злочин української влади". Інші версії: поставки з Росії, крадіжка двигунів з третіх країн і нарешті російська дезінформація (про що заявив Турчинов) взагалі не розглядаються!
"Така ситуація є прямим наслідком непрофесійності та злочинності президента Петро Порошенко та прем'єр-міністра Volodymyr Groysman". Крадіжки технологій, у тому числі воєнних, на жаль, відбуваються в усьому світі. Те, що система контролю за зброєю та взагалі безпека України підривалися десятиріччями, Вам добре відомо. Тому навіть якщо уявити найгіршу ситуацію (у що нам з Вами, як громадянам України, сподіваюся, не хотілося б вірити), Ваше твердження виглядає як спроба використати можливий міжнародний скандал (провокацію?) у вузьких внутрішньополітичних цілях.
Говорити про "злочин влади" – як би це сказати коректно, просто безпідставно. Неможливо уявити, щоб керівництво країни пішло на це, розуміючи можливі наслідки, в тому числі і необхідність добрих стосунків із США, Японією та й усім цивілізованим світом. Зірвати одним кроком все що так тяжко вибудовувалося останніми роками? Абсолютно нераціонально. Тому я це виключаю.
Ще раз. Конкуренція партій, програм, лідерів – неодмінна умова демократії. Але є ситуації, коли на міжнародній арені політики мають діяти разом, щоб захищати свою країну спільно, попри розбіжності, і не використовувати будь-який зовнішній напад на імідж країни для того, щоб використати це ще у внутрішньополітичній боротьбі.
Історик-міжнародник, політолог, політконсультант, учасник багатьох "авантюрних" проектів, що стали успішними
Худобиськи які