Нове на сайті:
Прокурори вважають комірницю винною у спалаху небезпечної хвороби в дятячому садку Запобігання насильству в Україні: вступило в дію нове законодавство Віктор Мацикур правдиво про стан справ у спорті на Тернопільщині Тернопільський суд заочно засудив терориста "Рижого" Міський голова Тернополя Сергій Надал поділився очікуваннями від нового року Син українського дипломата загинув у ДТП на Тернопільщині Мешканець Тернопільщини зберігав понад три кілограми марихуани У Тернополі прибиратимуть автівки на спеціально виділений майданчик Надал пообіцяв, що вчителі та медики Тернополя отримають заробітну плату За привласнення телефону підлітка поліцейський постане перед судом Політик з Тернополя вихваляє Президента за "безпрецендентні темпи" зміцнення обороноздатності країни саме завдяки Гаранту На Тернопільщині тільки за втручання прокуратури поліція починає виконувати свої функції На які наділи мають право захисники вітчизни і як землю отримати? Підозрюваного у шахрайстві на суму понад 100 мільйонів доларів тернополянина суд відпустив навіть без застави Кому потрібен безлад і хаос в Тернополі

«2% людей – думають, 3 % - думають, що думають. А 95% людей радше помруть, ані ж почнуть думати...»

Віктор Мацикур відомий не тільки на теренах Тернопільщини, а й в Україні. Та і без перебільшення, далеко поза межами нашої держави спортсмен. Він є гордістю нашого краю.

Але сьогодні спробуємо порозмовляти з ним як з людиною, яка, віримо в це, намагається робити все для спорту і здорового способу життя тернополян.

Адже на сьогодні пан Віктор – держслужбовець, який очолює вже декілька років поспіль  управління фізичної культури та спорту Тернопільської облдержадміністрації.

- Отже, не будемо говорити про Ваше спортивне життя. Про вас, як про спортсмена, написано багато. Хотілося б поговорити про Ваше сьогодні. Ви керівник в управлінні спорту ТОДА. Це ж не просто? Як відважилися? І як взагалі, чи хто конкретно, зробив вам свого часу пропозицію піти на цю посаду?

- Вірне слово,  до речі, «відважився». Пропозицію отримав на початку 2014 року від голови ОДА Олега Сиротюка. Для мене це була несподіванка, адже я був самозайнятою людиною, підприємцем, проводив навчання та тренінги, розвивав свій навчальний та спортивний бізнес, відкрив з дружиною тренажерний зал, планував продовжувати тренування та підготовку спортсменів до змагань. Тому ніякої собі роботи, а тим більше державної служби я не шукав. Загалом я думав над пропозицією біля півроку, радився з колегами, друзями, тренерами, спортсменами. Бо чітко розумів, що автоматично набуду багатьох ворогів, заздрісників, мене почнуть паплюжити та звинувачувати в грішках усіх моїх попередників, та й загалом частина людей вважатиме, що я у владі, значить змінився в гіршу сторону, що цікавлюсь не спортом, а «освоюванням бюджету». За цих півроку встиг поступити у Львівський державний університет фізичної культури, оскільки перед тим там була відкрита спеціалізація серед силових видів спорту «бодібілдинг» та «пауерліфтинг». Влітку  поступив, а в жовтні був призначений і прийшов знайомитись з колективом, який мені доручили.

- Попрацювавши в управлінні, об’їздивши неодноразово область, як резюмуєте – загалом спорт на Тернопільщині є? І чи має майбутнє?

-  Спорт є, про це говорить не моя суб’єктивна оцінка, а ще і суха статистика – в спорті результат вимірювальний, тому кількість завойованих медалей, встановлених рекордів, присвоєних розрядів та звань – об’єктивні величини, які Мінмолодьспорту щороку сумує та рангує області. Ми, незважаючи на те, що Тернопільська область  одна з найменших за чисельністю населення та економічними показниками  в спорті є «середнячками» серед 24 областей, а у зимових видах спорту ми номер один! Ми в управлінні теж ведемо облік результатів, аналізуємо протоколи сотень і тисяч змагань, бачимо позитивну тенденцію останні кілька років. Мабуть якась заслуга в цьому є і моя.

- Давайте так. Футбол. Які перспективи? В обласному маcштабі?

- Футбол після зміни керівництва в обласній федерації став більш автономним. Прийнята бюджетна програма розвитку футболу в області, федерація напряму отримує кошти на проведення змагань з аматорського футболу, щороку збільшується кількість команд – учасників обласного чемпіонату, з’являються хороші команди на рівні міст, громад, додались десятки дитячих  команд у нових вікових групах. Загалом, це один з наймасовіших видів в нашій системі ДЮСШ, де в області біля 10 тисяч дітей тренуються у різних видах, з них біля 4 тисяч – це власне у футболі. Перспектива в аматорів є, бо всі ліги, дивізіони працюють злагоджено. Однак дорослий футбол в нашій свідомості – це професійні клуби, а це вже бізнес, тому  ніякого впливу органи влади на їх діяльність та перспективи не мають, це питання до власників таких команд.

- Біатлон? Адже саме представники цього виду спорту прославили Тернопільщину на світовому рівні чи не найбільше. Багато пишуть, різного, скандального, про базу підготовки в Підгородньому? Яка там зараз ситуація. Адже Ви чи не найбільш інформовані, а отже компетентні в цьому питанні?

- Біатлонна база є приватною власністю обласної громадської організації «Колос». В 2017 році Міністерство запропонувало власнику передати їм цю базу під державне підприємство «Центр олімпійської підготовки з біатлону». «Колос» на своїй конференції дав згоду на передачу, але  досі триває з боку Кабінету Міністрів процедура, бо вимагає погоджень від Міністерства фінансів, Міністерства економіки і т.д., ці рішення  займають час, але практично в межах місяця буде підписана Постанова Кабміну про передачу у державну власність цього комплексу. Після цього новий власник матиме повноваження та фінансування для формування штату працівників бази, видатків на комунальні послуги, в перспективі на розробку проектної документації на добудову біатлонної траси та нового стрільбища. Сподіваюсь на те, що це дозволить привести існуючу базу та трасу до сучаснішого, безпечного та зручного для занять спортом стану,  та унеможливить  будівництво всередині траси.

На сьогодні база та траса з стрільбищем функціонують в робочому режимі, йде плановий тренувальний процес для вихованців обласної ДЮСШ з зимових видів спорту, в якій працюють 9 тренерів та 140 вихованців у відділенні біатлону, в лютому цього року  обласна федерація біалону планує там проведення чемпіонату області.

- На Вашу думку, які види спорту мають перспективу на Тернопільщині? І в які види спорту вкладають найбільші кошти в області? Не тільки держава, а приміром, меценати, спонсори?

- Перспективи є у всіх видів, якщо в них є кілька необхідних для цього елементів – кваліфіковані та мотивовані тренера, системний набір та відбір серед дітей, матеріальна база та інвентар. Оскільки такі речі закладаються впродовж десятиліть, то найбільш успішними традиційно є одні і ті самі види спорту, які це мають в найбільшій мірі. В десятці видів, бо загалом їх в області культивується більше п’ятдесяти,  звісно легка атлетика, біатлон, велоспорт, стрибки та двоборство, греко-римська  та вільна боротьба, бокс, кікбоксинг, пауерліфтинг, фріфайт.

Що стосується спонсорів та меценатів, то з відомих мені випадків  непогану підтримку мають лише волейбольна «Галичанка», баскетболісти «БК Тернопіль», борці  греко-римського стилю, регбісти. Решта видів спорту розвивається завдяки коштам, що виділяють на змагання з бюджету,  а також батьків.

- Що, як ви вважаєте, поставили би собі в «плюс» за час, що ви на посаді керівника управління? - А що в «мінус»?

- Я достатньо вольова людина, і мабуть завдяки характеру та з непоганими навичками адміністрування та керування колективами частину своєї робити зробив ще тоді, коли більшість моїх колег в областях за це не наважувались братись.  Для прикладу в нас в області нема проблеми з приватними ДЮСШ, які не мають фінансування тому, що в нас усі тренера переведені в комунальні установи, мають там вищі зарплати та всі надбавки, їхня заробітна плата є захищеною статтею бюджетів. В більшості областей досі йдуть дискусії як фінансувати приватні ДЮСШ, які засновані спортивними товариствами, як навести лад, як повернути контроль над їх роботою та видатками. В нас це питання вирішено повністю. Про це я доповідав на Колегії Міністерства молоді та спорту України, отримав щирий подив від колег, яким заважає спротив з боку керівників товариств та їх «лобі» в органах влади. Ще один момент, який мені вдалось принципово вирішити – перевести всі приватні спортивні бази, що належали товариствам та могли в будь-який момент  перейти у оренди чи бути проданими в комунальну власність з закріпленим цільовим призначенням. Поцікавтесь в інших областях – багато скандалів та судів, коли спортивні бази, басейни, зали опиняються в руках приватних інвесторів, які чіпляють  замок на двері перед спортсменами та починають реконструкції під бари, ресторани, відпочинок та бізнес. Веслувальна база на березі Тернопільського озера – в комунальній власності міста. Комплекс трамплінів в Кременці - у комунальній власності обласної ради. Біатлонна база в Підгородньому – незабаром в державній власності Мінмолодьспорту. Неврегульованим є лише один серйозний об’єкт – санна траса в Кременці, однак власник цього приватного майна – обласний «Колос» не проявляє жодної ініціативи, щоби передати це майно справжньому власнику, який зможе реконструювати трасу. На жаль їм досить, що ми фінансуємо її експлуатацію, оплачуємо роботу технічним працівникам траси та спільними зусиллями підтримуємо  її в робочому стані. Це напівміри, однак держава чи місцевий бюджет за законом не має змоги вкладати кошти в  реконструкцію приватного майна, тому це питання на совісті його власника – обласного товариства «Колос». Однак це питання, вірю теж розв’яжемо, оскільки йде адміністративно-територіальна реформа, Кременець стане центром  громади та гостро постане питання подальшого фінансування цієї бази. Тоді стане зрозуміло, наскільки «Колос» зацікавлений у спорті та спортсменах, а наскільки у своїх амбіціях.

Тому якщо коротко – мені вдалось спільно з керівництвом ОДА та облради, депутатському корпусу облради, а також колегам у  Збаразькому районі та містах Скалат і  Хоростків зберегти тренерські кадри і їх вихованців в умовах, коли держава відмовилась їх фінансувати, вдалось зберегти спортивні бази та не втратити жодного спортивного об’єкту в області, вдалось оптимізувати видатки та перенаправити їх на ті види, де маємо найвищу медальну віддачу. Ми збільшили кількість завойованих нагород та підвищили рейтинг області серед інших областей, суттєво модернізували існуючу спортивну інфраструктуру (відремонтовані десятки спортивних  залів у школах та ДЮСШ), збудували та будуємо десятки нових спортивних об’єктів (за 4 роки біля 40 нових міні-футбольних полів, веслувальний канал у Тернополі, універсальний спортивний залу у Збаражі), вперше за десятиліття до того більше як на 2 мільйони гривень придбали для обласних шкіл інвентарю для всіх видів спорту та новенький транспорт.

- А що, на вашу думку фінансується недостатньо? Що в «мінусі»?

- Що в «мінус»? Не вдається отримати достатньо коштів на заходи. Кілька років поспіль отримуємо  на проведення змагань та відрядження спортсменів приблизно одну і ту саму суму –  порядка 3 мільйони гривень. Розділіть це на 50 видів спорту, розділіть на 12 місяців, порахуйте, що ми щороку проводимо не менше 150 обласних змагань, та ще на приблизно 250 всеукраїнських змагань  готуємо  та відряджаємо збірні команди. Ви чудово розумієте, скільки зараз коштує квиток до Києва, яка  вартість проживання в готелі, скільки коштує трьохразове харчування на день на одну дитину чи дорослого. За нашими підрахунками на забезпечення навіть згідно застарілих норм витрат на змагання згідно Єдиного календаря Мінмолодьспорту та обласного календаря спортивних заходів нам потрібно близько 15-20 мільйонів гривень у рік. Скільки виділено – я вказав. Ось цей розрив змушує нас відряджати не всю команду, а лише частину, щоразу конфліктувати з тренерами за кошти, брати на себе негатив та звинувачення, що ми «нищимо спорт» чи не розуміємо  «як важко виховати спортсмена»  та «скільки це коштує». 

З іншого боку я прекрасно розумію яким чином наповнюється обласний бюджет, яке співвідношення доходів  та видатків у цьому бюджеті,  які завдання стоять перед  моїми колегами у інших галузях, тому намагаюсь дуже раціонально використовувати те, що виділяється та  аналізувати результативність.

Багато моїх колег, керівників спортивних шкіл та федерацій, тренерів це все чудово розуміють і цінують  нашу підтримку в складних економічних умовах сьогодення. Але частині досі здається, що якби керували вони, то грошей би вистачало  і їм і всім решта, бо вони б керували краще. І це великий мінус для мене у моїй роботі – стреси, емоційне вигоряння, та постійна потреба виправдовуватись за всі негаразди, до яких я не маю жодного стосунку.

 - Не шкодуєте, що пішли на держслужбу? Адже все таки це забирає багато часу, який могли б віддати улюбленим заняттям, спорту, сімї?

- Не жалкую, бо багато що вдалось зробити для спорту загалом і для конкретних тренерів та спортсменів. Я орієнтований на результат, тому кожна перемога, звання, виділені кошти на стипендію чи виділена квартира або земельна ділянка для провідного спортсмена – мої маркери особистої  ефективності. Коли 10-ти літній син питає зараз в чому моя робота  - я маю йому що сказати зараз. Сподіваюсь матиму що сказати і в майбутньому. Однак є кілька складних моментів, наприклад ненормований робочий день і тиждень, мізерна  заробітна плата на посаді, велика кількість стресів і т.п. А ще є  певне розчарування в людях, які не розуміють  ні того, як працюють ті  чи інші органи влади, ні особливостей бюджетного кодексу, ні мотивації людей, які працюють на держслужбі, але головне інше – перманентно не довіряють нам та вважають нас «злом». Оця недовіра та негатив робить всім нам, громадянам «ведмежу послугу», бо мало хто з фахових та амбітних людей готовий багато часу у своєму житті змарнувати на роботу для громади та держави і обирає простіші шляхи – заробітки чи бізнес.

- А тепер про особисте. Знаю, у вас не є неординарне хобі. Ну, принаймні, одне з багатьох?

- В мене багато захоплень, про більшість з них я свого часу часто розповідав, особливо в ті часи, коли ще не працював у владі і був цікавим як особистість  для журналістів та читачів і глядачів. Але досі не розповідав про одне з своїх захоплень – заточування ножів, та і взагалі ножова тематика, їх виготовлення, ковальська справа і т.д. Прийшло це захоплення давно, оскільки х дитинства цікавився та захоплювався східними єдиноборствами (карате та ушу), де велика увага приділялась роботі з холодною зброєю та загалом культурі носіння та використання холодно зброї, найчастіше мечів та ножів. Останніми роками зібрав для себе технічні «приспособи» та абразивні камені, що дозволяють дуже точно задати кут  заточки і досягнути неймовірної гостроти, наприклад розрізаючи волосинку не впоперек,  а повздовж. Інколи мені це теж вдається, якщо дозволяють якості сталі, з якої зроблені кухонні, складні, мисливські  чи бойові ножі, адже в основному це залежить від точності рухів руками, гострого зору та досвіду, який приходить з часом. Точу для душі, тобто знайом та друзям, вимога одна – сам ніж мене повинен зацікавити своєю сталлю та геометрією, адже кухонні ножі досить прості, нецікаві і не вимагають такої екстремальної гостроти, як наприклад мисливські. Це заняття є однією з форм активної медитації та розвитку внутрішнього діалогу, тобто самопізнання. На жаль для нього, як і для всього іншого вкрай бракує часу.

- І наприкінці, все ж повернемося до вашої спортивної кар’єри. Особисто ви досягли направду багато чого і є відомим у спортивному світі. І для багатьох стали тренером, наставником. Багатьом допомагали. Розумію, що ви всіма пишаєтеся. Але чи є ті, кого б ви виділили?

-  З приводу вихованців, то вони були, є і будуть, бо не тільки продовжую в вільний час проводити свої особисті тренування  в залі, але і консультую та допомагаю з загальній та спеціальній силовій підготовці спортсменам з різних видів спорту. За десятки років серед таких вихованців є чемпіони світу та Європи, професійні бійці у фрі-файті, титуловані велосипедисти, пловці. Оскільки маю і досвід, і знання, і освіту – намагаюсь ділитись цим, якщо знаходжу спільне бачення з тренером та спортсменом. Адже чиновником я є тільки за посадою, а за своїм призначенням та самоусвідомленням -  є і буду спортсменом та тренером.

            

Віктор Мацикур з сином і майбутнім чемпіоном?

    

    А це тільки частина нагород, які Віктор Мацикур здобув і виборов як спортсмен ...

 

Розмовляв Віталій Гнатюк

 

 

Погода, Новости, загрузка...

Останні публікації

Нас відвідали

Карта сайту

Ukr.Net

Авто базар http://avtosale.ua/. Свіжі новини України і Світу в режимі реального часу. Фільми в кінотеатрах на KINOafisha.ua. Телепрограма на TVgid.ua.

Яндекс.Метрика