Середа, 21 серпня 2019, 14:50
"Трохи привідкрию завісу своєї мотивації на держслужбі.
Весною 2014 року, після обрання президентом Порошенка і призначенням ним головою ОДА Олега Сиротюка отримав від останнього пропозицію очолити профільне управління молоді та спорту. Це мене мало зацікавило, в мене і без того все в житті складалось - був свій бізнес, тренажерний зал, я готував спортсменів до міжнародних змагань, проводив змагання, знімав авторську програму на телебаченні. Влітку поступив в Львівський університет фізичної культури та спорту, про що давно раніше вирішив, до того ж в тому 2014 році там була відкрита спеціалізація "фітнес та бодібілдінг".
А в вересні я дав остаточну згоду піти на держслужбу, почав готувати документи, закривати підприємця і т. д.
Що спонукало? Війна та людські втрати серед моїх знайомих, вихованців. Коли на коліна стає півміста, схиляючи голови перед процесією, де несуть героя, що віддав все, що мав, аби нас захистити - це залишиться назавжди в моїй свідомості. Не знаю чи вартує це писати, думаю без слів зрозуміло, що багато людей в цей час переосмислило свої життєві плани та пріоритети. Потрібні жерви та пожертви, аби здобути себе, аби здобути волю, аби не дати забрати майбутнє в наших дітей. Тому частина моїх друзів та знайомих свідомо пішли волонтерити та воювати, хто на контракт, хто в добробати.
Я теж пішов "служити", тобто на держслужбу. Це мій "фронт", де я знаю кожен вид зброї, кожен кущ, знаю історію більшості військових операцій, маю навички виживання та здобуття перемог - у спорт. І ця служба відрізняється лише тим, що вона в тилу, і над головою не свистять кулі та осколки. Однак травм, контузій, поранень я отримав і тут досить, в мене зявилось багато ворогів, заздрісників, зрадників, що хотіли мене знищити інформаційно, нанести шкоду моїй репутації.
Я отримував заробітню плату 3 тисячі гривень від початку, мав ненормований день, стреси, сварки та конфлікти щодня, а ще жодних перспектив перемогти своїх опонентів, будучи в меншості проти них.
Однак я "відслужив" свій контракт тривалістю 4,5 роки так, що не жалкую про жоден "осколок", який отримав в свою душу, про жодну "кулю", яку я випустив у спортивних хабарників, недолугих імітаторів, що десятиліттями живились на досягненнях спортсменів, брехунів та ватників, яких і в спорті багато.
Чи переміг я на своїй ділянці фронту? Принаймі я не здав жодної позиції, просунувся вперед, розблокував кілька важливих спортивних об'єктів, раціонально та прозоро фінансував закупівлю зброї та бронежилетів для солдатів - спортсменів, які могли нарешті більш ефективно воювати та завойовувати медалі, вивів з ладу багато ворожої техніки та особового складу, який підібгавши хвоста тільки здалеку "гавкав" в інтернеті та у плітках, поки я йшов вперед. Я просунувся далеко вглибину захопленої ворогами території спорту, закріпився, показав всім як можна працювати не за зарплату, а за ідею, чесно та ефективно.
Але я не хочу бути в "котлі", коли навколо мене зімкнеться кільце колишніх ригів, ватників, брехунів та імітаторів, які скористаються недолугістю нового головнокомандувача та генштабу. Тому я передав усі наявні можливості, ресурси, людей, схеми бою своїм наступникам, новому генштабу. Як вони цим скористаються - це їх вибір і їх відповідальність.
Зі мною завжди залишиться унікальний бойовий досвід, однодумці - побратими, перевірені в політичних та управлінських баталіях та шрами, які я підлікую, але ніколи не буду їх цуратись".
Худобиськи які