Понеділок, 30 жовтня 2023, 18:59
«Як на вокзалі в Києві мене покропили з газового балончика, а потім я верталась в Тернопіль у порваному піджаку, зіпсованому взутті та з синцями… Але мені пощастило більше, ніж загубленому тер’єру.
UPD. Собака вже в клініці
Південна сторона київського вокзалу. Неділя, 29 жовтня, близько 17 години. До відправлення потяга лишається трохи часу, тож я кручусь поруч. Чую крик, бачу людей, тер’єра, йду туди, щоб йому помогти. Якийсь чоловік репетує, що пес агресивний, пшикає на нього з газового балончика. Ну і на нас теж. Пес нікого не чіпає, лише бігає, стресує. Поруч поліція, заспокоює чоловіка з балончиком, але не затримує. Я відкашлююсь, витираю соплі та сльози після балончика, спостерігаю, як один з поліціянтів намагається ногою відкопувати цього собаку від входу у вокзал. Пояснюю йому, що так робити не можна. Говоримо про те, що песик з нашийником, очевидно, що загублений. Поліціянти кажуть, що не можуть нічим допомогти, їхнє діло, щоб пес просто не заходив на вокзал, а що з ним буде за його межами – не їхнє діло. Пояснюю, що в мене потяг. Розводять руками. Відходжу трохи далі, пишучи Nastya Glazoo, чи не бачила вона оголошень про цю згубу, за мить знову чую крик. Зчепились у бійці тер’єр і французький бульдог. Кілька поліціянтів та господарі не можуть їх розчепити. Лечу, на ходу згадуючи, що в мене в рюкзаку пляшка води, яку я купила на дорогу. Виливаю півпляшки і тер’єр моментально відпускає бульдога. Колись мені собачники порадили, що це практично завжди допомагає під час собачих бійок: вода або гучний звук (типу пострілу). І коли мені доводилось розбороняти собак, то таки спрацьовувало.
До відправлення потяга година. Я на зв’язку з київськими друзями, йдуть репости по групах, я сподіваюсь, що за годину знайдеться хоча б перетримка. Собака весь час намагається зайти на вокзал, наче шукає господаря. Кілька поліціянтів весь цей час просто відганяють його від входу, більше нічим не займаючись.
В якийсь момент з вокзалу виходить військовий з службовою вівчаркою. Тер’єр біжить до них. Вівчарка хапає тер’єра і починається місиво. Так швидко я ще не бігала ніколи. Вихлюпую на вівчарку залишки води. Це не працює, звісно, пес тренований. Військовий кричить йому команди та пробує відтягнути, але пес не слухає зовсім. Поліціянти стараються видерти з пащі тер’єра, але вівчарка не послаблює хватку. Господар намагається приборкати свого службового собаку, але той некерований. Він затягує нашийник, але і це не працює. За цим всім спостерігають, мабуть, десятки людей (згодом я ще заспокоювала дівчину, яка просто стояла і ридала від побаченого). Не знаю, скільки часу то все тривало, здається, що вічність. Врешті вівчарці таки, схоже, бракує кисню, тож поліція якось витягує з пащі тер’єра.
Я дуже люта і питаю, чому військовий ходить тут з некерованим собакою без намордника. Уявіть на секундочку, що до вівчарки підбігла б маленька дитина. На що військовий каже, що то службовий собака, це його робота — вбивати. Далі він хвалить свою вівчарку за те, що пошматував тер’єра, не одягає йому намордника і гордо ходить поруч. Я, на жаль, не встигла роздивитись шеврони. Але якби хтось хотів подивитись на це все, то впевнена, що є відеозаписи.
Поки я говорила з військовим, збирала свої речі та ґудзики, поліціянти кудись забрали терʼєра. Я спершу наївно думала, що, може, до ветлікаря. Намагалась їх догнати, але не змогла знайти. Як з’ясувалось потім, поліціянт викинув пораненого тер’єра далі від вокзалу. А через кілька годин інші люди написали пост, як цей поранений песик має вже перекошену щелепу та не може нормально ходити.
Знайшлись люди, які готові взяти на перетримку. Зараз його шукають в районі вокзалу.
Питання про ефективність поліції та героя-військового, який мужньо боронить київський вокзал від маленьких собачок, буде риторичне.
П.С. Не хотіла я писати цю історію, бо нема часу та ресурсу відповідати на дивні коментарі, але кілька людей попросили. Якщо ви в Києві і можете допомогти собачці, то пишуть, що бачили сьогодні в тих же місцях, він поранений і потребує допомоги»
Це, на жаль, реальна історія тернополянки Зоряни Биндас, відомої письменниці, волонтерки і просто хорошої людини, захисниці тварин, яку вона розповіла після своєї поїздки в Київ...
Худобиськи які