П'ятниця, 19 квітня 2024, 15:28
Днями Президент України Зеленський підписав закон про мобілізацію, який протягом останніх місяців був предметом гострих дискусій в українському політикумі та суспільстві.
Депутати ухвалили закон про мобілізацію на тлі заяв українського керівництва про можливий масштабний наступ російських військ, який, як очікується, розпочнеться наприкінці травня - на початку червня.
Основною метою закону було посилення мобілізаційного процесу, але спостерігачі розділилися в думках щодо того, чи вирішує це завдання остаточний документ.
У будь-якому випадку, він формально посилив правила військового обліку, посилив санкції проти ухильників від призову і конкретизував положення про відстрочку мобілізації.
Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, заявив, що прийнятий парламентом законопроект про мобілізацію є найкращим варіантом, на який можна сподіватися у воєнний час. Омбудсмен додав, що вважає процедуру мобілізації, викладену в законі, "максимально демократичною". Іншими словами, можна забути про скарги до Лубінця на протиправну поведінку посадових осіб військкоматів та інші питання.
На думку незаангажованих правників Законопроект про мобілізацію матиме такі наслідки:
- більше порушень під час оформлення відстрочки на конкретних підставах через нечітку правову конструкцію;
- більше навантаження на суди;
- більше навантаження та тиск на лікарсько-консультативну комісію (ЛКК) та медико-соціальну експертну комісію (МСЕК);
- більше навантаження на державних виконавців ;
- більше випадків тлумачення положень законодавства Територіальними центрами комплектування на свою користь, а не на користь військовозобов'язаних.
Багато механізмів просто перестануть функціонувати належним чином і знову будуть змінені не законом, а постановою Кабміну.
Державні службовці, чиновники та окремі політики, а також усі силові структури, підрозділи національної гвардії, прикордонники, прокурори та судді мають 100-відсоткове бронювання від мобілізації. Тільки це військо налічує понад 400 тис. чол. Коротше кажучи, тил у безпеці.
Ну і погана новина полягає в тому, що розцінки на ухилення від добровільної мобілізації тощо зростуть у двічі.
Побори за ухилення від мобілізації ще більше наповнять гаманці певних осіб..
І на завершення, хочу поділитися інтервю Ю. Бутусова із одним з справжніх військових командирів батальйону окремої штурмової бригади про мобілізацію:
В мобілізаціі для мене важливі чотири болючих питання.
По-перше, відповідати за мобілізацію мають вмотивовані та компетентні люди. Міноборони та ТЦК нічого не роблять, чекають на добровольців та тих, кого інколи хапають у бусік. Зараз у Києві мобілізують в середньому лише по 100 чоловік на місяць з району. Закріпіть бригади для комплектування за конкретними військкоматами, призначайте вмотивованих та здатних до організаційної роботи людей.
По-друге. Армії гостро потрібно посилення відповідальності командирів за життя військових. Кожен випадок загибелі людей має розслідуватись не формально, для галочки, а так, що відповідальний за безглузді втрати командир має не просто зніматись з посади, а понижуватися у званні до рівня командира відділення-взводу, і вчитись своїм прикладом вести солдат у бій. Так, це складно, але не можна довіряти солдат тим, хто не здатний керувати. У нас був випадок в цьому році – до нас прийшли бійці 4…-го батальйону, наші сусіди, розповіли, що вони не забезпечені та не підготовлені для бойового завдання. Ми їх почали вчити, жахнулися, що вмотивованих людей фактично не готували, а потім ми поїхали до того комбата-ледацюги і просто його відпи…ли. Але він і досі на посаді. Не можна довіряти життя таким нездарам, це злочин. Треба постійно аналізувати результати бойових дій, і тих, хто допускає великі втрати та погано керує, знімати негайно, а не тримати тому що він чийсь друг, кум, співслужбовець.
По-третє, не повинно бути бронювання для правоохоронних та державних органів. Патрульна поліція хай патрулює, а усі інші правоохоронні органи мають мобілізувати мінімум 50% апарату. І відправити їх не у якісь спеціалізовані спецнази, не в особливі частини, а саме на поповнення звичайної піхоти. Верховна Рада, офіс президента, уряд, усі органи влади – мають мобілізувати 50% своїх співробітників-чоловіків. Влада має дати приклад захисту Батьківщини, а не ухиляння від мобілізації. Все, що не працює на оборону та безпеку, має дати частину людей на війну. Так, не усі можуть по здоровʼю воювати на нулі. Але усі можуть нести тилову службу. Щоб на блокпостах та у підрозділах забезпечення служили літні люди, а здорові на передньому краю.
По-четверте. Треба відмінити привʼязку військового звання до певних посад. Некомпетентні та недосвідчені офіцери, з штабів та з запасу, або недосвідчені керівники правоохоронних органів, для яких нема посад їх рівня, або які не усвідомлюють що таке сучасна війна, повинні воювати там, де вільні посади завжди є і де досвід набирається швидко – це посади командира відділення у піхоті. Навіщо нам тримати високі посади для командирів, які не знають взагалі сучасної війни? Вислуга років в армії чи на держслужбі не додає розуму, людей треба оцінювати по їх сучасному досвіду».
Худобиськи які