Вівторок, 29 квітня 2025, 11:30
Пам'ятаєте, як місцеві фейкомети розганяли зраду про корупцію при закупівлі спальних мішків Тернопільською міською радою? Верховний Суд України завдав нищівного удару по цій сумнівній кампанії центральної влади проти місцевого самоврядування. Рішення від 23 квітня 2025 року у справі №500/1753/23 остаточно спростувало безпідставні звинувачення Західного офісу Держаудитслужби проти Тернопільської міської ради. Але це лише верхівка айсберга методичних спроб обмежити автономію та фінансову спроможність місцевих громад.
Показова історія із закупівлею Тернопільською міською радою спальних мішків для забезпечення громадян у випадку надзвичайних ситуацій виявила справжнє обличчя системи державного аудиту. Попри наявність усіх необхідних сертифікатів відповідності та протоколів випробувань, представники Держаудитслужби цілий рік вперто просували тезу про нібито нецільове використання коштів, маніпулюючи суспільною думкою та розпалюючи недовіру до органів місцевого самоврядування.
Що насправді стоїть за атакою на місцеві громади?
Централізація влади та фінансів – під виглядом боротьби з корупцією відбувається послідовне витіснення місцевих громад з поля прийняття рішень
Відволікання уваги від міністерських скандалів – надумані звинувачення проти місцевих рад перетягують увагу від масштабних схем у центральних органах влади
Дискредитація ефективних місцевих керівників – успішні мери стають об'єктами показових "розслідувань" і "перевірок"
Узурпація повноважень – центральні органи прагнуть контролювати кожну копійку місцевих бюджетів, навіть якщо вона спрямована на захист громадян
Особливого цинізму ситуації додає той факт, що Держаудитслужбу України очолює Алла Басалаєва, яка внесена до бази "Миротворець" через дії, що "послаблювали економіку та оборонні можливості країни у період війни". Чи може особа з такою репутацією об'єктивно оцінювати діяльність органів місцевого самоврядування?
Показовим є чіткий висновок Верховного Суду: Держаудитслужба "допустила істотні помилки", а її вимоги були "безпідставними". Чи були ці "помилки" випадковими, чи частиною цілеспрямованої політики тиску на місцеві громади? Чому така "помилкова" позиція підтримувалася впродовж року, незважаючи на очевидні факти та документальні підтвердження?
Хто наступний опиниться під прицілом фейкових "аудитів", коли центральна влада розкидається розкішними кабінетами та службовими авто, а на місцях вимагають перерахувати кожну копійку, витрачену на безпеку громадян? Яку суму перевитрат варто шукати у самій Держаудитслужбі, яка так ретельно лічить чужі гроші?
Ця історія має стати уроком для всіх українців: коли центральні органи атакують місцеве самоврядування під надуманими приводами, страждає не лише репутація місцевих керівників – страждає вся система місцевої демократії та здатність громад захищати своїх громадян у кризових ситуаціях. Особливо неприпустимо це в умовах війни, коли єдність і довіра мають бути нашою зброєю, а не жертвою політичних інтриг.
Довго чекатимемо на офіційні вибачення від Держаудитслужби та визнання непрофесійності її висновків? Чи, можливо, справжньою метою ніколи не було встановлення істини?
