П'ятниця, 16 січня 2026, 11:23
Тернопільська прокуратура воює з Пантеоном Героїв. Це не метафора, не журналістське перебільшення – це констатація того, що відбувається насправді. Історія про те, як пам'ять загиблих захисників України стала заручником чиїхось приватних інтересів. Історія про пошук "чорної кішки в чорній кімнаті" – навіть тоді, коли цієї кішки там немає і ніколи не було.
Заручник після смерті
Почнемо з Пантеону.
Тернопільський Пантеон Героїв фахівці називають одним із найкращих проєктів військових поховань в Україні. Гідна пам'ять гідним людям. Колективний меморіал, де поруч лежать ті, хто поруч воював. Братська могила у найвищому розумінні цього слова – не тому, що не вистачило місця, а тому що так правильно.
Але є одна сім'я, яка хоче інакше. Вони наполягають на індивідуальному пам'ятнику. Їхнє право? Безумовно. Їхнє горе? Неймовірне. Але є деталь, яка багато що пояснює: загиблий був сином колишнього працівника прокуратури. Історія протистоянь прокурорської сімʼї з родинами Героїв у Тернополі відома.
І раптом у січні 2026 року стається дивне. Керівнику підприємства, яке будує Пантеон, вручають кримінальну підозру. Звинувачення технічне: нібито завищення вартості пам'ятників на 400 тисяч гривень. Наслідок миттєвий: підрядники один за одним відмовляються від робіт. Будівництво зупиняється.
Полеглий Герой, син прокурорші, стає заручником її особистих амбіцій через бажання збудувати індивідуальний памʼятник на могилі. Його пам'ять – інструментом у грі, де ставки зовсім не про честь і не про гідність.
Документи, які спростовують будь-які підозри прокуратури і детальніше про цю скандальну ситуацію ТУТ
