Якщо вірити тернопільській газеті, депутат-бізнесмен від ВО “Свобода” Гладкий готовий вбивати за свої бізнес-інтереси...

Неділя, 29 липня 2012, 13:40

Газета “Номер один” спробувала розібратися в ситуації, про яку яку писали місцеві ЗМІ, зокрема й ТТ у статті Син депутата-свободівця до тернополян: “Пішли на … звідси. Ми вас тут зараз просто перестріляємо...”

Здавалось би, хто краще зрозуміє підприємця, як не інший бізнесмен? Причому незалежно від вмісту гаманця та напрямків діяльності. Події минулого тижня біля ресторанного комплексу «Братислава», що при в’їзді у Тернопіль, яскраво продемонстрували чіткий розподіл підприємців… за політичною приналежністю. Тобто якщо ти належиш до провладної партії, тобі зелене світло у бізнесі, якщо позапартійний – ніякі рішення, ухвали чи постанови судів різної юрисдикції вам не допоможуть. Більше того, винуватець усіх подій, голова депутатської комісії Тернопільської міської ради із земельних питань Михайло Гладкий, чітко дав зрозуміти: він, як і горезвісний Лозинський, готовий вбити людину, котра посміє йому суперечити. Це він відверто пообіцяв своїм опонентам…

Повернення у криваві 1990-ті?

Як це сталось 17 липня біля вже згаданої «Братислави». Вранці сюди прибули судовиконавці виконати рішення Господарського суду. І натрапили на стіну, але не тільки цегляну, котру мали знести, а й на стіну ненависті, погроз і… дорогих іномарок, що перегородили проїзд. Ясна річ, тракторист зі своєю скромною зарплатнею, як, до речі, і судовиконавці, навіть дихнути не посмів у бік такої «свобідної» розкоші.

– П'ять років тому мій батько купив старий дерев'яний готель, а потім у держави викупили ще й земельну ділянку, – гарячкує опонент Гладкого, тернополянин Руслан Ліштаба. – Готель і ділянка розташовані між рестораном «Братислава» та мотелем з автомийкою, що належать цьому ж закладу. Від головної дороги був облаштований заїзд через придорожній шматок землі, який належить місту. Зараз заїзду немає. Натомість на цьому клаптику у 2010 році Гладкий побудував парковку, муровану огорожу та альтанки. У судах різної інстанції, в тому числі й апеляційному та касаційному, ми довели, що ці об'єкти не мали права там зводити. Мало того, що це зроблено незаконно, вони повністю відрізали нас від світу: ми не можемо потрапити на свою ділянку.

Більше того, під час судових розглядів до справи залучався земельний експерт. Оглянувши розташовані об’єкти та вивчивши ситуацію, фахівець вказав на реальну загрозу, створену паном Гладким. «Збудувавши підпірну стіну на відстані практично 2 м від газової труби середнього тиску, Гладкий М.П. створив реальну небезпеку для мого готелю, оскільки в момент вибуху газу вибухова хвиля буде направлена на готель Ліштаби Г. В.», – зазначено у висновку №1188 від 23 грудня 2010 р. та у рішенні Господарського суду від 21 січня 2011 року.

Крім того, контролюючими органами і судовим експертом було встановлено, що власник «Братислави» почав використовувати земельну ділянку (збудував підпірну стіну, облаштував альтанки, літній майданчик, посадив зелені насадження) без відповідних правових підстав, оскільки державну реєстрацію договір на встановлення земельного сервітуту пройшов у вересні 2010 р., а земельною ділянкою Михайло Гладкий фактично почав користуватись на півроку раніше, у березні того ж року. Причому так «захопився», переконує пан Руслан, що самовільно зайняв 0,0986 га землі.

Зважаючи на всі обставини і безкінечні війни, найрозумніше та найбільш оптимально було б, якби Ліштаба продав свою ділянку і готель Гладкому. На жаль…

– Коли Гладкий почав будувати стіну, батько підходив до нього, запитував, навіщо він це робить, а у відповідь почув: «Поки я живий, ви сюди не зайдете», – пригадує Руслан Ліштаба. – Тоді батько запропонував купити готель і ділянку, але той зневажливо кинув: «Ти ще будеш просити мене купити все за копійки». І з тих пір почав постійно лякати.

Суперечки тривали, і Григорій Ліштаба знову спробував поговорити з сусідом, якось домовитись, порозумітися.

– Було навіть так, що одного разу зателефонував його адвокат і сказав, що Гладкий хоче купити готель. Батько зібрався і пішов до нього у «Братиславу», заходить, а Гладкий підняв його на кпини. А потім почав знову погрожувати, – зазначив син потерпілого.

Зрештою, підприємець вирішив довести свої права законно. Однак його опонент проігнорував і суд, не з’явився на жодному засіданні. І програв справу. І лише зараз, коли подіями зацікавилась прокуратура, минулого понеділка, 23 липня ц.р., М. Гладкий у Господарському суді Тернопільської області добився зупинення дії судової ухвали щодо демонтажу огорожі.

Тим часом ситуацією зацікавилась прокуратура Тернополя. «Якщо буде встановлено факт правопорушення, будемо реагувати», – лаконічно зазначив прокурор Тернополя Сергій Банах.

Сервітут породив… мишу

«Мені здається, суть конфлікту зводиться до того, що є так звана межа Тернопільського району і міста. «Братислава» споконвіку тяжіла до міста, всі решта об’єкти, що знаходяться позаду неї, стоять на землях колишнього колгоспу «Поділля», тобто розташовані на території Тернопільського району, – зазначив начальник відділу земельних ресурсів Тернопільської міської ради попереднього скликання Ярослав Руцький. – Коли до нас звертався Ліштаба, йому порадили вирішувати питання в’їзду-заїзду з районною радою. До «Братислави», скільки я себе пам’ятаю, заїзд був з дороги, натомість до другого об’єкта заїзд був не з об’їзної дороги, а від трансформаторної підстанції.

Приблизно два-два з половиною роки з’явилось звернення Гладкого про надання йому дозволу на встановлення сервітуту. Він представив документи, що в нього є власність на два об’єкти, які практично примикають до межі Тернополя. Іншого заїзду до тих об’єктів зі сторони міста, тобто з об’їзної дороги, фактично немає. Конфлікт тоді ще не виник, і міська рада прийняла рішення надати дозвіл укладання договору сервітуту СПД Гладкому для паркування автотранспорту, – пояснює Ярослав Антонович. – На якийсь період усе затихло, а потім звернувся другий підприємець, Ліштаба, щодо заїзду. Я почав пояснювати, що станом на сьогоднішній день міською радою вирішено договір сервітуту укласти з Гладким.

Що таке сервітут? Це обмежене право користування чужою земельною ділянкою. Звичайно, Ліштаба також має право користуватись сервітутом, але якщо ділянку віддали одному, якщо почнуть користуватись двоє, знову виникне конфлікт. До речі, Гладкий із тим сервітутом десь півроку проходив, поки оформив документи, рішення зразу не приймалось. Крім того, щоб оформити договір сервітуту та повністю використати земельну ділянку, бо там був схил, Гладкий встановив підпорну стіну.

Та найгірше в цій ситуації, що два підприємці не можуть домовитись, – констатував пан Ярослав, – що ми не навчилися жити у конкурентному середовищі, адже найпростіше вирішили питання за взаємною згодою».

Щоправда, у даному випадку винен таки пан Михайло Гладкий. Зважаючи на його досить скандальну репутацію (варто згадати хоча б будівництво житлового будинку в обласному центрі на вулиці Зеленій та ще дещо), не дивує його невмотивована агресія. Дивує, чому так довго не виконували рішення суду судовиконавці, котрі, зрештою, за це отримують зарплати?

Відтак доведеться знову почекати, тим паче, що на встановленому біля «Братислави» світлофорі вартістю 200 тис. грн. не завжди горить «зелене». Попереду вибори. І подібна поведінка члена партії ВО «Свобода» М. Гладкого явно не на користь його побратимам.

На час підготовки публікації ми не змогли зв’язатись із М. Гладким, відтак редакція готова вислухати його точку зору на останні події.