П'ятниця, 11 лютого 2011, 18:42
У 1997 році один чортківчанин, перебуваючи у Чехії, вирішив відпочити у Карлових Варах. Своєрідною родзинкою цього курорту, відомою у всьому світі, є „Бєхєровка” – міцний алкогольний напій, настояний на цілющих травах. В одному з місцевих барів молодий чортківчанин познайомився з чехом похилого віку, який на правах господаря пригостив його славнозвісною "Бєхєровкою”.
Чортківчанин у відповідь запропонував скоштувати привезеної ним з України горілки „Чортківська оригінальна”. Чех пригостився і цілком щиро визнав, що такої якісної та незвичної за смаковими якостями горілки він вживавне састо. Чеха звали Карл Гошунька, і він все своє свідоме життя пропрацював дегустатором-експертом на заводі в Карлових Варах, де виготовляють „Бєхєровку”. Похвальні слова на адресу чортківської горілки з вуст відомого у всьому світі спеціаліста з алкогольних напоїв значили багато.
Чому занепав лідер галузі
У радянські часи Чортківський лікеро-горілчаний завод був одним із лідерів в Україні серед підприємств лікеро-горілчаної галузі та єдиним виробником горілки в Тернопільській області. Серед розмаїття назв та сортів оковитої завод випускав і кілька видів запатентованої, тобто власної рецептури, горілки – "Синевір”, "Либідь”, "Старий град”, "Галицька ювілейна”, "Чортківська оригінальна”. Це підприємство славилося своєю напрочуд якісною продукцією не тільки у сусідніх з нашою областю регіонах, а й дуже добре продавалася у Криму, Молдові тощо. Чортківську горілку у вигляді ексклюзивного подарунка везли за кордон, як сьогодні везуть „Хортицю” чи "Неміров”.
На початку 90-х років минулого століття у цього підприємства з’явилися потужні конкуренти у вигляді як легальних, так і нелегальних горілчаних цехів при спиртових заводах і на підприємствах продовольчих товарів області. Чортківський горілчаний завод почав на очах занепадати. Основними чинниками цього були відсутність продуманої стратегії збуту продукції та маркетингу ринку, а також незрівнянно нижча собівартість алкогольних напоїв конкурентів — "цехової" горілки. Початок цього століття став фактичним кінцем підприємства, яке зазнало цілковитого краху.
На той час підприємство, на якому працювало 120 людей на основному виробництві та ще близько двох десятків у допоміжному, мало величезні борги як до бюджету різних рівнів, так і перед податковою, Пенсійним фондом, з виплати заробітної платні та перед постачальниками сировини та інших матеріалів. Державній податковій інспекціії в Чортківському районі завод заборгував понад 250 тисяч гривень, і юристи ДПА подали заяву у Господарський суд Тернопільської області з метою визнання підприємства банкрутом. У той час Чортківський лікеро-горілчаний завод був підприємством державної форми власності. І Господарський суд виносить рішення про судову процедуру банкрутсва заводу шляхом санації з "метою відновлення платіжоспроможності боржника". І у 2003 році був затверджений план санації підприємства. Ця довга епопея триває й до недавна, хоча безпосередніх керуючих санацією помінялося вже кілька осіб. Тоді й почалася активна кримінальна діяльність навколо Чортківського горілчаного заводу, адже суд призначав санаторами навіть осіб, не перевіривши у них наявності ліцензії на даний вид діяльності, що є грубим порушенням норми Закону "Про відновлення платіжоспроможності боржника чи визнання його банкротом". Органи прокуратури не внесли на цю незаконну постанову суду апеляційне представлення.
Кримінал навколо заводу
Новопризначений санатор та новий керівник підприємства взялися активно оздоровлювати фінансовий стан підприємства. "Дооздоровлювалися" до того, що через деякий час обидвох заїзджих "санаторів" засудили на різні терміни ув’язнення із забороною займати керівні посади.
"Підприємливі ділки", санатор і начальник підприємства, налагодили нелегальне виробництво горілки з підробними акцизними марками, великі партії якої відправлялися на тернопільські гуртовні. Тож і не дивно, що вони потрапили в поле зору обласних спецслужб. Згодом проти них були порушені кримінальні справи за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем, здійсненого в особливо великих розмірах, за фактом незаконного виробництва, підробки марок акцизного збору, а також за фактом службової фальсифікації, що призвела до тяжких наслідків.
Промовистий факт: на момент початку процедури санації на складах Чортківського горілчаного заводу зберігалося майже 13 вагонів готової продукції, тобто горілки, а також 11 тисяч декалітрів сировинного спирту. В результаті діяльності двох вищезазначених осіб на заводських складах залишилося в 10 разів менше спирту, а готової до реалізації нелегальної продукції працівники правоохоронних органів конфіскували майже 100 тисяч літрів.
Зовні зловживання навколо Чортківського горілчаного заводу були непомітними. Навіть більше того, складалося враження, що підприємство виходить з кризи. Адже почали погашатися податкові борги заводу, грошова готівка активно крутилася в обігу, працювали люди. Але цілком ймовірно, що після сплати всіх зобов’язань підприємства, дві заїжджі особи з Вінничини мали намір і можливості заволодіти майновим комплексом заводу. Якби їхню бурхливу діяльність не припинили правоохоронці.
Районна влада прагнула зберегти цілісність заводу
Вже майже сім років Чортківський горілчаний завод не працює. Все обладнання для виробництва, зберігання та транспортування сировини, інгредієнтів та готової продукції опломбоване і чекає кращих часів. Та чи настануть вони — невідомо. Керівництво Чортківського районуроків два томуробило все можливе, щоб зберегти цілісність та спеціалізацію колись потужного підприємства. Адже зрозуміло, що запуск у дію такого підакцизного підприємства вигідний для району – це і наповнення до місцевого бюджету, і сплата податків, і робочі місця.
Влада Чортківського району готова була навіть на перепрофілювання заводу, тільки б зберегти цілісність виробничої-технічної бази та майнового комплексу підприємства. Але схоже на те, що на завод мають види і свої плани дуже впливові та авторитетні люди. У 2006 році відповідним наказом Міністерства аграрної політики України основні засоби Чортківського горілчаного заводу були передані на збереження і балансоутримування ДП „Мишковецький спиртовий завод”. І тоді ж за дивних обставин, на тлі підняття питання майбутнього Чортківського горілчаного заводу, із займаної посади "пішов" тодішній голова Чортківської районної ради, нашоукраїнець Олександр Стадник, відомий у краї підприємець та меценат(сьогодні він очолює бюджетну комісію в Тернопільській обласні раді). Перед цим він працював ще й головою Чортківської райдержадміністрації, тож дуже добре знав все, що пов’язане з минулим та сьогоденням горілчаного заводу і розумів потрібність такого підприємства для району. Із достовірних джерел відомо, що його "усунення" було безпосередньо пов’язане з перипетіями навколо цього підприємства. Територію та майно підприємства охороняють колишні військові, мешканці Чорткова. А от заробітну платню їм виплачує ДП "Мишковицький спиртовий завод", який розташований у селі Мишковичі, що під Тернополем. Охоронці не дозволяють сфотографувати не те, що виробничі приміщення, а й навіть територію самого заводу без дозволу директора спиртзаводу. Які перспективи у Чортківського горілчаного заводу? Відповісти зараз важко. Приміром, екс-голова Тернопільської ОДА Юрій Чижмарь свого часу сказав, що оскільки сорок (!) відсотків високоякісних харчових українських спиртів виробляється на Тернопільщині, то нам сам Бог велів мати в області і свої горілчані заводи. В планах керманичів області було запустити у дію лікеро-горілчаний завод у Монастириському районі. Тоді ж Юрій Чижмарь запевнив, що керівники області думають і про подальшу долю потужного колись підприємства у Чорткові.Та з тих пір нічого не змінилося.
А от в Державному об’єднанні "Тернопільспирт" повідомили, що наразі подальша доля підприємства невідома (ця стаття вперше була опублікована в позаминулому році, але й до сьогодні ситуація навколо заводу суттєво не змінилася – при.авт). Адже орендарі виробничих потужностей заводу нібито зникли у невідомому напрямку. А натомість з’явилися представники двох київських фірм, кредиторів заводу, які пред’являють свої права на першочергове погашення боргів та на частину недобудованого нового цеху заводу. На момент наказу Мінагрополітики України на складах заводу не було готової алкогольної продукції, зникли навіть документи первісного обліку, боргів було на більш ніж 2,5 мільйонів гривень. На протязі останніх років ДО „Тернопільспирт” веде переписку з органами прокуратури і Фондом держмайна. Але видимих чи фактичних зрушень немає. Хоча в ДО „Тернопільспирт” обґрунтовано вважають, що відновлювати виробництво алкогольних напоїв на Чортківському горілчаному заводі недоцільно і нерентабельно, тому що посунути з ринку вже відомих виробників алкогольних напоїв просто нереально. Тим паче, що вже незабаром на теренах Тернопільщини мав запустити виробничі потужності ще один алкогольний гігант – „Калганоф”(згодом він запрацював у Збаразькому районі).
Але в правовій площині питання навколо заводу вирішуати необхідно. І всі зацікавлені сторони навколо перепитій Чорткіського горілчаного заводу розуміють, що остаточну крапку в подальшому майбутньому цього підприємства може поставити тільки суд.
А сам завод, який займає майже гектар землі у центральній частині Чорткова і має великий виробничо-майновий комплекс, який зараз ще у доволі доброму стані, є дуже ласим шматком. Бажаючих його „проковтнути” було вже багато. І як стверджують компетентні люди – буде ще багато.
Віталій Гнатюк
Худобиськи які