Середа, 13 лютого 2013, 15:16
Кілька тижнів тому «Тернопільський тиждень» опублікував лист-звернення мешканця Чорткова в статті Чи зможе хтось зупинити беззаконня міського голови Чорткова Вербіцького?
Згодом на сайті Чортківські новини «фігуранти» тієї історії виклали своє бачення, про що можна прочитати в матеріалі Не все так просто
Та чортківчанин Ільницький вважає, що люди, які забрали у нього земельну ділянку, просто облили його брудом, а тому пропує цілковиту картину тієї ситуації, яку він характеризує як аферу...
"Я не думав більше писати але так як приватні підприємці Гаворчак О. Д. та Гордієнко Ю. Е. разом з головою міста Вербіцьким М. В. вирішили облити мене брудом, а себе показати, в очах читача, добрими і справедливими, я вирішив розповісти все з самого початку. Мова піде про сусідню земельну ділянку, яка колись була у власності мого родича Ільницького В. М., а тепер це «чесно придбана» земельна ділянка Гаворчака О. Д. та Гордієнко Ю. Е.
У 1986 році на вулиці Будівельній (тепер В. Великого) в м. Чорткові, був збудований павільйон Тернопільського заводу ремпобуттехніка. Жодних документів на будівництво не було. Земельна ділянка під будівництво не виділялася.
16 червня 1988 року головний архітектор м. Чорткова Шеремета Д. Г. звернувся з заявою № 55 до директора ремпобуттехніки, в якій вказував, що павільйон підлягає зносу.
16 лютого 1993 року він знову направляє лист № 51, у якому цитую «Головний архітектор погоджує знесення існуючого павільйону ремпобуттехніка».
У зв’язку з тим, що павільйон підлягав зносу і був самовільно побудованим, міська рада своїм рішенням від 17 грудня 1993 року, виділяє дві земельні ділянки (на місці тимчасового павільйону). Одна видана Могилюку Б. В. (в якого я купив земельну ділянку), а інша Ільницькому В. М.
5 березня 1996 року Ільницький В. М. виготовив будівельний паспорт і проект. 2 липня 1996 року він отримав Державний акт на право власності на земельну ділянку за № 53. У зв’язку з тим, що директор тернопільського заводу ремпобуттехніка не реагував на листи головного архітектора, 21 травня 1997 року виконавчий комітет приймає рішення № 229 в якому і зобов’язує Тернопільський завод ремпобуттехніки демонтувати до 1 червня 1997 року самовільно встановлений павільйон.
16 жовтня 1998 року виконавчий комітет вносить зміни до свого рішення № 520 і зобов’язує до 1 січня 1998 року демонтувати самовільно встановлений павільйон.
6 лютого 1998 року Ільницький В. М. пише заяву на ім’я голови міста Павлишина, в якій просить продовжити термін, який дається на будівництво у зв’язку з не виконанням рішення міськвиконкому по демонтажу павільйону. На що в квітні 1999 року отримав відповідь, що нові терміни для будівництва будуть вказані після звернення міської ради до суду і звільнення земельної ділянки. Отримавши таку відповідь, Ільницький В. М. поїхав за кордон.
Він і уяви не мав, що голова міста Вербіцький М. В., якого він знав особисто, може зробити таку аферу. Перше, що голова міста «витворив» – узаконив павільйон (тобто металолом).
6 грудня 2001 року директор ремпобуттехніки на ім’я Вербіцького М. В. пише заяву, у якій просить надати дозвіл на оформлення права власності на павільйон і 10 грудня 2001 року, отримує цей дозвіл, в супереч попереднім рішенням про демонтаж. Павільйон стає «капітальним будинком» (на земельній ділянці Ільницького В. М.).
Друга і найважливіша частина цієї афери це позбавлення власності. Голова міста зробив це «чудово» (так само «чудово», він розпродував квартири, але про це пізніше).
18 грудня 2001 року міська рада за заявою Гаворчака О. Д. і Гордієнко Ю. Є., приймає рішення № 239, у якому надає земельну ділянку в оренду терміном на один рік з подальшим викупом. 10 жовтня 2002 року міська рада, згідно заяви приватних підприємців приймає рішення № 72, яке відміняє всі попередні рішення, якими була надана земельна ділянка Ільницькому В. М. у особисту власність.
У зв’язку з тим, що цитую «Не використовував і не використовує земельну ділянку згідно з її цільовим призначенням, будівельні роботи не проводив, підготовку до їх проведення не зробив, питання про звільнення приватизованої земельної ділянки не ставив» (таку брехню не можливо коментувати). На цій самій сесії міська рада приймає рішення № 73 і знову надає земельну ділянку приватним підприємцям в оренду на один рік.
На одній і тій сесії, міський голова в однієї людини відбирає і надає іншій. Одним словом, цар м. Чортків. Пізніше суд поставив крапку над усією історією. Позбавив Ільницького В. М. земельної ділянки.
Все це відбувалося коли Ільницький В. М. знаходився за кордоном і нічого про це не знав, а коли повернувся, вже було запізно.
Державні акти, які виготовили підприємці, також не законні (грубо порушуючи Конституцію України, вони самі розписались за суміжних землевласників). А тепер, точно за такою ж схемою, хочуть забрати земельну ділянку і в мене. Перший крок до захоплення моєї власності Гаворчак О, Д. та Гордієнко Ю. Є., вже зробили. По їхній заяві, міська рада відмінила Ухвалу Верховного Суду України.
Хто зупинить беззаконня голови міста Вербіцького М. В. це питання залишається відкритим.
З повагою Ільницький Г. Л.
моб. тел. + 38 050 624 03 98
Худобиськи які