Правління черстводухого і чумного Хоптяна – це знущання над шляхетними тернополянами

Четвер, 28 лютого 2013, 00:34

Серце обливається кров'ю та вибухає ненавистю до чиновників - колишніх ком­сомольських та компартійних функціо­нерів, які роками зневажали віру своїх співвітчизників до Всемогутнього Бога та паразитували на плодах їхньої праці. Світле майбутнє для себе вони усе-таки збудували, «настриженої капусти», тобто грошви, і для їхніх внуків та правнуків вистарчить з лихвою. У цих людей, як би вони сьогодні не фарбувались, душі аж чорні від злоби та обману. Жирують і живуть вони й далі за принципом кругової поруки. А ми їм нерідко співаємо дифірамби та хвалимо за те, за що могли б осуджувати, бо й по цей день у їхніх руках влада та гроші - і вони вже не мислять себе без неї.

Повиступав один-другий такий чолов'я­га на мітингу - і вже український герой та патріот, одягнув раз у рік вишиванку та шаровари і став демократом. А в того демократа і на чолі написано, що він - злодій...

Господи, чи є правда на цьому світі? Протер чоловік штани у парламенті кілька років, повирішував свої нагальні бізнесові проблеми і таких самих «патріотів», як він сам, і вже отримує пенсію розміром у кільканадцять тис. грн. Ось і пікетують Секретаріат Прези­дента покалічені війною «афганці», яким не те, що на життя, а й на ліки не вистарчає (сумно, грішно і страшно водночас!). Та міністри з народ­ними депутатами Верховної Ради слуха­ють хіба-що по телевізору їх вимоги та не чують зовсім. Пропрацювала жінка від зорі до зорі усеньке життя у колгоспі - і має на старості літ від нашого уряду «дулю з маком». А ще є і ряд інших «трудівників», які мають персональні та службові пенсії. Державні чиновники «зійшли з розуму» - і то вже ж давно ще з тих «добрих» радянських часів. А ліків від цієї психіч­ної недуги наші провідні фармакологи ще не придумали.

До одного місця нам їхні колишні регалії та заслуги, їхнє фальшиве урядування. Та й Президент України Віктор Янукович – чоловік далекий від реалій суспільного життя, не може чи не хоче навіть у хвилини душевної рівноваги (у кожної людини вона є) подумати, що буде з країною, з ним, з його оточенням завтра/післязавтра. Чи то у нього радники такі слабкі чи він над усіма своїми радниками млосна рада? Повторне призначення Дмитра Табачника на посаду міністра освіти, то явний плювок в душу кожного свідомого українця, а коронування на посаду голови Тернопільської ОДА Валентина Хоптяна – людини черстводухої і чумної, то відверте знущання над шляхетними тернополянами. Любов і повагу до окремої особи не здобудеш грубою силою, бо вони найвищий Божий дар, моральний кодекс законів написаний для людського загалу у небесній канцелярії.

Володимир Погорецький, "Золота Пектораль"