Вівторок, 15 лютого 2011, 20:46
Навесні минулого року до мене приїхав друг і колега-журналіст з Маріуполя. Ми сиділи на кухні, спілкувалися, згадували минуле. А з телевізора на стіні „бубоніли” новини на одному з національних каналів. Раптом мій товариш каже: „А я і не знав, що у вас в Тернополі такий молодий і компетентний мер. Говорить так по темі і детально? ” Я глянув на екран. Там журналістам про причини виникнення „сміттєвої кризи”, на тлі Малашівського сміттєзвалища, розповідав … колишній керівник прес-служби Тернопільської міської ради Олег Удич. Просто телевізійники наплутали з коментарем до відеоряду, і в сюжеті писало „Міський голова Тернополя Роман Заставний”, хоча насправді з журналістами спілкувався саме керівник прес-служби.
- Олег, я знаю тебе не один рік, і мушу визнати, що не тільки ти в силу своїх колишніх професійних обовязків був дійсно напрочуд компетентним у всіх питанннях життєдіяльності міста, це без перебільшення, а й більшість посадовців мерії, як і екс-мер, могли в будь-який момент дати вичерпну відповідь на питання, що цікавило нас, журналістів. Чим це можна пояснити? Професійністю колишньої „команди Заставного”, чи можливо, було таке розпорядження – „вдавати відкритість влади?
- Влада не може бути відкритою чи прозорою за чиєюсь вказівкою. Звичайно, є певні норми закону, так званий, мінімум, а решта – це якесь внутрішнє підсвідоме розуміння того, що по-іншому бути і не може. Роман Заставний виявився в цьому плані хорошим керівником. Він дослуховувався до порад і мав внутрішнє розуміння того, що новина – це, в першу чергу, подія, а не персона. Тому нам вдавалося багато позитивного говорити про Тернопіль і область на всю Україну, навіть, якщо прізвище міського голови і не звучало. Єдине, чого хотілось би уникнути – то це негативу, що пов’язувався з міським головою. Хрестоматійно все позитивне повинно озвучуватись назовні першою особою, а для негативу є заступники, чи прес-служба. Роман Йосипович, якщо був на місці, то завжди особисто спілкувався з журналістами, він не боявся відповідальності. Натомість теперішній міський голова технологічно все робить правильно – він уникає прямих розмов на неприємні теми. Підвищення тарифів на опалення, гарячу та холодну воду Сергій Надал зустрів у відрядженні в Польщі. Підвищення плати за проїзд та страйк перевізників – у відпустці. Що стосується команди керівників структурних підрозділів, які працювали з Р.Заставним, то всі вони є фахівцями своєї справи. Вони не лише знали що потрібно сказати, але і знали, як це зробити так, щоб акцентувати увагу на головному, щоб журналістам було цікаво. Я аж тепер зрозумів, що для того щоб професійно виконувати свою роботу на будь-якій посаді в міській раді, потрібно просто любити своє місто. Тоді ти ніколи не зробиш чогось поганого.
- У тебе неабиякий досвід перебування в статусі депутата міськради, два скликання відпрацював, якщо я не помиляюся, до того ж ти як ніхто інший бачив роботу мерії, так би мовити , з середини. Як би ти оцінив роботу вже колишнього депутатського корпусу і апарату Тернопільської міськради. Але, по можливості обєктивно?
- Після перемоги на виборах у 2006 році Роман Заставний зіткнувся з тим, що не всі його ініціативи знаходили підтримку в депутатському корпусі. Зрештою, і виконавчий комітет утворювався на основі консолідації представників різних партій. Тому перший час багато зусиль пішло на об’єднання влади вцілому. Знаходились такі спільні знаменники, які об’єднували депутатів та виконавчі органи, щоб забезпечувати життєдіяльність міста.
Майже всі сесії проходили конструктивно і господарські питання тернополян завжди були важливішими, ніж різного роду політичні перипетії. Новообрана міська рада відрізняється від попередніх тим, що має однопартійну більшість. Плюс міський голова, який теж є свободівцем. Тому приймати рішення їм простіше – достатньо обговорити це у вузькому партійному середовищі. Шкода, що намітилась тенденція звільнення начальників управлінь та відділів, які пропрацювали не один рік. Вони добре знають свою справу. Впевнений, що нові керівники теж навчаться, але чи не буде цей час критичним для іміджу влади вцілому та міського голови зокрема. Ми повинні розуміти та змиритись з тим, що йде зміна поколінь. Важливо тільки, щоб професійність і якість послуг для тернополян при цьому не погіршувались.
- Для тебе вибір тернополян на виборах 31 жовтня минулого року став несподіванкою? Чи ти особисто припускав можливість таких результатів. Адже, знаю, що в аналітиці місцевої політиці ти доволі непогано розбираєшся. І твої колеги, і, навіть конкуренти, це визнають.
- Насамперед, мої знання ґрунтуються не лише на теорії, але і на практиці, як ви вже зазначили, тому приємно, що моє хобі може комусь стати в пригоді. Перемога ВО «Свободи» свідчить про посилення протестних настроїв. Як це не парадоксально, але аналогічно можна пояснити і результат Партії регіонів в Західній Україні, якщо припустити, що 150 гривень за голос є правдою і люди лакомились на синицю в руках, не звертаючи увагу на журавля в небі. Тобто, на вибори прийшов в більшості дисциплінований та вмотивований виборець. Решта тернополян вибори проігнорували, саме тому була такою низькою явка. Я би сказав, рекордно низькою. Хоча для Тернопілля ця тенденція намітилась ще у 2009 році, під час дострокових виборів до обласної ради. Іншими словами, мешканці втомлюються від політики, бо не бачать зрушень на краще і не вірять в силу власного виборчого глосу. У «Свободи» в Тернополі стоять 2 завдання, а не одне, як по інших радах, оскільки виграна посада міського голови не дозволить зробити відповідальним за стан справ когось іншого. Тому міська рада повинна не зменшувати обертів в роботі та дбати про зростання до себе симпатій мешканців. Інше завдання, яке стоїть перед усіма свободівцями у владі, - активно працювати на перемогу партії у виборах до Парламенту 2012 року. Те, що партія на сьогодні долає трьохвідсотковий бар’єр зрозуміло. Питання стоїть тільки в кількості отриманих мандатів. А кожен новоспечений депутат – це потенційний спонсор кампанії. Тому показовим в боротьбі за голоси електорату буде саме Тернопіль (де є повна влада свободівців) як для прихильників О.Тягнибока, так і для опонентів, які не шкодуватимуть ресурсу, щоб виставити на показ іншу сторону медалі.
- Мені відомо, що ти мав пропозицію від новообраної влади Тернополя залишитися на своїй посаді. Чому ж не погодився? Все ж таки, керівник прес-служби, це, так би мовити, „наближена до тіла мера” людина, яка може вирішувати багато питань.
- Я вважаю, що вчинив правильно і шляхетно як по відношенню до команди, з якою я працював, так і по відношенню до новообраної влади. Перед тим як іти з посади, я реалізував проект, який був спрямований на налагодження контактів між новообраним міським головою та керівниками тернопільських ЗМІ, передав повністю все, чим користувався в своїй роботі, включаючи так звані «маленькі секрети». Я бажаю наснаги новій команді і особливо прес-службі. У них буде багато роботи.
- Розумію, що некоректно, але все ж – як ти оцінюєш сьогоднішню роботу очолюваного тобою раніше підрозділу міськради? Приміром, мене неприємно здивувало, що віднедавна журналістам, щоб отримати коментар з того чи іншого приводу від керівників відділів та управліннь міськради, потрібно отримати ледь не дозвіл від прес-служби. Що ти думаєш з цього приводу? Чия це вказівка, адже зрозуміло, що молода дівчина, яка зараз працює керівником прес-служби. Не могла самочинно так себе „високо поставити”.
- Тут є декілька моментів. Бажання контролювати інформацію, яка виходить назовні, не є само по собі поганим. Важливо, як воно буде реалізовано. Якщо міська влада матиме єдину стратегічну позицію, яка буде зрозуміла усім керівникам управлінь та відділів, то погоджувати нічого не треба буде – посадовці на стратегію накладатимуть профільну інформацію і для журналістів це буде зручно. Але на практиці це виглядає по-іншому. Як приклад, наведу історію з імовірним закриттям 25 та 30 шкіл. Журналісти підмітили, що між словами начальника профільного управління та офіційною позицією розміщеною на сайті міськради є серйозна різниця. І чим більше буди таких неузгодженостей, тим більшим буде бажання зарегламентувати співпрацю влади та журналістів, і тим більше на це журналісти звертатимуть увагу. Для прес-служби головною ідеєю в роботі повинен бути доволі відомий анекдот: колись вояка американської армії, який від початків війни воює в Іраці, запитали, чи може він пробачити своїм ворогам. На що солдат відповів, що це не його робота, бо пробачає Бог, а його завдання – організувати зустріч.
- Зараз на каналі ІНТБ ти ведеш авторську програму „Відверто про пополітику”. Чи були якісь казуси під час ефірів, інциденти чи приколи? І взагалі – буває таке, що гість студії викликав у тебе якісь негативні емоції?
- До гостей ми ставимось завжди з повагою. Для всіх ми наперед показуємо питання та узгоджуємо певні моменти. Бували випадки, коли гість настільки хвилювався, що сам почав відповідати на питання, яке ми домовились опустити. Хоча випадків, коли гості відмовляються від питань зараз немає. Така практика була перед виборами. А зараз ми завжди знаходимо порозуміння з політиками, оскільки і вони вже розуміють, що гостра передача це запорука присутності глядача перед екранами. Якихось надзвичайних ситуацій в ефірі не було. Всіх їх можна назвати «штатними», які пов’язані зі сміхом в кадрі, з питаннями від знайомих, яких впізнаєш. Найбільше дратує, коли якесь гостре питання не можеш поставити, бо глядач своїм питанням переводить розмову в іншу тему. Тоді приходиться щось вигадувати, щоб повернутись до попередньої розмови. Був випадок, коли до нас зателефонувала людина з Польщі. Ми якраз обговорювали готовність Тернополя до прийому команди-учасниці Євро-2012. Незважаючи на те, що поляк говорив доволі гостро в адресу України, ми були задоволені таким дзвінком, оскільки побачили ефективність трансляції програми в мережі Інтернет в режимі реального часу.
- А хто, на твою думку, був максимально відкритим і тобі особливо, як ведучому, цікавим?
- Тут свою роль відіграв досвід, який протягом одного з телевізійних сезонів отримав на той час міський голова Роман Заставний. Керівництво каналу запропонувало доволі незвичний формат: Роман Йосипович сам-на-сам з камерою пів години говорив на визначену тему та відповідав на запитання глядачів. Він потім неодноразово згадував, що день журналістів та день працівників радіо і телебачення – це і його професійне свято. Не буду приховувати – було дійсно важко. Часто ми домовлялися, що тримаємо заставку і рекламу напоготові, якщо би ефір закінчувався швидше, але ні разу такого не було – Роман Йосипович сповна «відпрацьовував» відведений час. Тому його манера триматися перед камерами та спілкуватися з ведучим є допомогою для того ж ведучого. Також цікаво говорити не лише на політичні теми, але і на господарські, тоді питань від глядачів є значно більше, програма стає «живішою».
- Плануєш ще якісь проекти втілювати в життя найближчим часом? Не тільки на телебаченні, а, можливо, в іншій сфері діяльності.
- Зараз багато часу займає створення програми «Гаряча лінія» на телеканалі ІНТБ. Ми порадились і зрозуміли, що закон надає журналістам чимало прав. Чому би не спробувати їх використати для допомоги мешканцям. Вже відзняли 4 програми і вони одразу виходять в ефір по п’ятницях. За літо плануємо відзняти програму в модному зараз форматі талант-шоу. Думаємо, що з вересня вона має з’явиться в ефірі
- Знаю, ти відданий ідеям ПЛАСТу ще з юнацтва. Зараз знаходиш час для цієї організації?
- Пластуємо ми разом з дружиною. У 2010 році на табір в Карпати їздили також і з дітьми, яким такий формат цілком сподобався і на 5 день Марянка, якій тоді було тільки 7 рочків, сказала, що готова поїхати на табір без батьків. Також ми намагаємось постійно відвідувати пластові заходи. Хоча маємо надію, що коли дитині сподобається в Пласті, то заради неї теж повернемось до активнішого пластування
- Коли ти працював у міськраді, часу на сімю в тебе фактично не залишалося, адже ти і по вихідних, і в святкові дні був зайнятий на роботі. Зараз ситуація в цьому плані змінилася?
- Зараз, коли я після міської ради поміняв адміністративну роботу на творчу, перед тим трішки відпочивши, я зрозумів, що працюючи керівником прес-служби, я «горів». Це був суцільний драйв протягом неповних чотирьох років. Дійсно на сім’ю не завжди вистачало часу, але я бачив результати своєї роботи. Ніхто з журналістів не міг поскаржитись, що в Тернополі чогось не можуть для них зробити. Наприклад, ми чи не єдине місто, яке в часі епідемії грипу пускало журналістів в лікарні. Ми ризикували, але весь світ бачив, що ситуація не є критичною. Згодом це підтвердила офіційна статистика, особливо в порівнянні з попередніми роками. Можливо це і є реальна відкритість влади перед суспільством.
- Наостанок запитаю – раніше Тернопільська міськрада вигідно вирізнялася від інших міст тим, що ви буквально „фонтанували” ідеями і креативністю. Це був запал, ентузіазм чи просто чиновники відпрацьовували зарплату?
- Більшість ідей пропонував сам міський голова Роман Заставний. Його бажання зробити місто кращим надихало інших активно працювати. Зрештою, він показував і власний приклад: щомісячно відраховував кошти на благодійність, власними грошима оплатив виготовлення та встановлення пам’ятника лелекам, призначав іменні премії тощо. Він був таким собі шеф-кухарем, який керував процесом, начальники управлінь «нарізали інгредієнти», а прес-служба подавала все це відвідувачам. Не всі «страви» сподобали в міській раді під керівництвом Романа Йосиповича, тому тернополяни обрали «інший ресторан»…
Віталій Гнатюк