Понеділок, 04 березня 2013, 07:55
Подія, про яку хочу розповісти, не описана у жодному підручнику історії, знана вона хіба що вузькому колу науковців за межами України.
Яких ще моральних проявів має набратися влада, щоб не приховувати від народу його героїчну історію?! А що ж народ? «А братія мовчить собі, витріщивши очі», - даруйте, це мої сумні роздуми розбігаються поміж написаними рядками.
В лютому 1624 року десятитисячна ногайська орда поблизу села Устя перейшла Дністер. Їх кіннота – чамбули, рухалася густонаселеним берегом Нічлави на північ. За лічені дні пограбували і спалили ногайці 70 сіл та 6 містечок (вдумайтесь тільки у цифри!).
Під Оришківцями, що поблизу Чорткова, стали вони табором. Супроти орди виступило п’ятитисячне польсько-руське військо, яке очолював полковник Станіслав Конєцпольский. За тактичною порадою магната Яна Тарнавського, напад здійснили під час відходу ординців, коли обтяжені ясиром і бранцями зайди почали втрачати у швидкості і маневрі. Перший бій відбувся під Оришківцями. Наступний – вирішальний, у лісі за Шманьківцями, тривав цілий день. І лише з настанням темноти січа припинилася. У цій битві, окрім численної знаті, загинули два сини ногайського хана Кантемира. Це була перша після довгих років поневолення велика перемога!
Джерелом, у якому описана ця подія є польське видання (автор – Подгородецький) «Ханат Кримський і його стосунки з Польщею 15-18 ст.», яке віднайшов кандидат історичних наук, доцент кафедри журналістики Тернопільського педагогічного університету Петро Гуцал.
Ярослав Свистун, «Золота пектораль»
Пояснення до теми: ногайці – кочовики, які у 15 ст. відділилися від Золотої орди і осіли в центрі прикаспійських земель (Дагестан).
На фото: прикраса ногайського воїна знайдена у Шманьківцях.
Худобиськи які