Понеділок, 11 липня 2011, 12:16
А запросив гостю голова облради…
Заплановану спільну прес-конференцію голови обласної ради Олексія Кайди та призерки Канського фестивалю Марини Вроди перенесли на 2 години пізніше. Кажуть, що це зроблено в догоду губернатору В.Хоптяну, який в останній момент на той самий час запланував нараду по організації прощі до Зарваниці. Хоча, нагадаємо, пані Марину запросив до Тернополя саме голова облради Олексій Кайда. Таким чином, схоже, все стало на свої місця і кожен може зрозуміти, хто є господарем в області та першою особою в будинку на Грушевського. Хоча обирали тернополяни іншого...
Худобиськи які
Коментарі
Почнемо чи не з самого прибуткового місця в Тернополі – Тернопільського міського ринку.
Після смерті генерального директора ТОВ "Тернопільський міський ринок" Євгена Ворка на центральному ринку почався його перерозподіл. Муц, як близький до покійного через спорт чоловік взяв участь у продажі ринків «Бессарабка» та «Котломонтаж» членам своєї родини – сестрі, депутату обласної ради, керівнику міського осередку ПР Ярославі П’ялі та сину, депутату міської ради Володимиру Муцу. Це – 4 га міської землі з усіма комунікаціями та транспортним сполученням у центрі міста. Те, що це суперечить умовам договору з міською радою (орендар не має права продавати надану йому у тимчасове користування земельну ділянку), Ореста Муца ні тоді, ні, тим більше, зараз не цікавить. Апетити Ореста Павловича розгорілися після приходу представників його партії до міської ради. Оплативши, а деколи і домовившись за потрібні голоси у міській раді та наповнивши гаманець заступника прокурора міста Галини Василишин, у 2008 році Муц призупинив процедуру розірвання договору із підприємством, яке орендує територію Центрального ринку. Адже, тоді б усе ставало комунальною власністю і мрії Ореста Павловича про бездонний прибуток розвіялись би.
Вже зараз не без допомоги всюдисущого Муца відбувається інвентаризація майна і лотків на продовольчому центральному ринку, нібито, у рамках аудиторської перевірки. Більшість продовольчого ринку вже продана «інвесторам» з Києва та Донецька. План Муца простий – допомогти зайшлим заволодіти ринком, а свого швагра Богдана П’ялу провести в раду правління ТОВ "Тернопільський міський ринок ЛТД" та поставити його технічним директором. Щодо землі і питань оренди все вирішено з більшістю в міськраді, представниками ВО «Свободи», через їх спонсора у виборчих перегонах до мерії Тернополя, віце-президента обласної організації Федерації боксу України Євгена Степанова. Ні для кого у Тернополі не секрет, що останній, у минулому офіцер міліції, колишній спецназовець, був членом стійкого організованого злочинного угруповання, яке діяло на початку 90-х років під прикриттям корпорації «Айсберг». За даними португальської сторони, Степанова було звинувачено в бандитизмі та викраденні дітей з метою отримання викупу (http://2000.net.ua/2000/derzhava/ekspertiza/35148). А на сьогодні це меценат праворадикально ї політичної сили. Борцю за Україну і її народ Надалу потрібно про це заявити офіційно, адже, скоро на уроках в школах будуть розповідати.
Цікавим в усій цій історії є те, що з Тернопільського ринку постійно мав і має ще зараз неабиякий зиск (прибуток) чинний голова Верховної Ради України Володимир Литвин, який «опікувався» (кришував) його попереднім і сьогоднішнім керівництвом, що свого часу своєчасно перекинулося з НДП і ЄЦ в обійми до «вічного» українського спікера. Невже в Ореста Муца є завдання Центру забрати в Народної Партії чималий гаманець перед виборами?
Тепер зрозумілими виглядають кроки ще на даний момент керуючого ринком Сергія Поліщука – перед тим, як відберуть «корову», потрібно і собі заробити і в касу партії передати. Відбувається перепідписання договорів, які взагалі ніякої юридичної сили не мають, отримання з підприємців різноманітних додаткових чималих платежів за незрозумілі «послуги» і таке інше. А одного дня люди, які вклали кошти, побудували свої кіоски, можуть просто опинитись на вулиці безробітними, позбавленими своєї ілюзорної власності.
Усі пам’ятають початок 2007 року – у ДПА в Тернопільській області відбувалося дещо незрозуміле для пересічного, навіть, жителя Гондурасу – тодішній перший заступник начальника обласної ДПА, начальник управління податкової міліції Олег Барчук (нині – голова Заліщицької РДА) публічно звинуватив у корупції керівництво ДПА (http://zik.ua/ua/news/2007/02/26/65737). Традиційно, винуватцем скандалу став Орест Муц, який після оприлюднення у пресі інформації Олега Барчука організував тижневе пікетування податкової, вимагаючи «зупинити хабарництво в ДПА» та «не допустити подальшого перебування корумпованих посадовців на керівних посадах». Мета цих дій була одною – паралізувати роботу державного органу, компрометувати органи влади в очах виборців (результати виборів 2007 року до Верховної Ради ніхто не забув?).
Далі більше. Той же тандем «Муц – бандити» (модератор нехай вибачить за тавтологію) вже який рік не дає змоги вирішити питання вивезення з Тернополя сміття (http://www.0352.com.ua/news/61447). Питання тут стоїть за прикладом Неаполя – мафія контролює мусоровивезення , отже, вона контролює владу. Хлопці «з великої дороги» хочуть мати з усього. А Орест Муц контролювати грошові потоки, щоб впливати на вибори. За оцінками експертів, на сміттєвому ринку, враховуючи вартість земельних ділянок під звалища, прокручується не один мільярд гривень на рік. Проте вивезенням та утилізацією відходів займаються переважно комунальні підприємства, роблячи це вкрай неефективно та примудряючись красти до 50% коштів, які ми викладаємо з власної кишені за вивіз сміття. З приходом нової влади вкрай корумпований ринок комунальних послуг загалом та відходів зокрема переформатувавс я в сенсі спрямування хабарів, але аж ніяк не якості послуг (http://www.ut.net.ua/Publication/1488 on/1488). Ті ж попередні оцінки говорять про те, що власник чи співзасновник заводу з переробки сміття для міста з населенням від 100 до 500 тисяч (чи навіть орендодавач землі під нього) може отримувати дохід в розмірі 1 млн. доларів на рік. Чекали відкатів? Дочекалися, проте «інвестора» засекретили так, що навіть кращі розвідки світу не можуть з’ясувати персону цього українолюба. Версії три – народний депутат В.Каськів, все ті ж Є.Степанов і О.Муц.
Інша дестабілізуюча ситуація, пов’язана зі спробою Ореста Муца по рейдерськи захопити Тернопільський пивзавод «Опілля». Для цього народний депутат супротив свого візаві по членству в Парламенті Ярослава Джоджика використав падкого на гроші власника фірми „АНТ”, депутата міськради Михайла Ратушняка (http://zz.te.ua/yaroslav-dzhodzhyk-scho-naspravdi-vidbuvajetsya-navkolo-vat-opillya/). Принцип простий – ти організовуєш акції, я їх оплачую; тобі керування пивзаводом, мені відкати і контрольний пакет акцій.
Здебільшого, залишимо поза увагою релігійні непорозуміння, хоча фінансова підтримка Муцом впродовж 2008-2009 років видавництва друкарнею Свято-Успенської Почаївської лаври літератури антиукраїнськог о змісту та її розповсюдження силами молодіжного крила ПР області серед населення, лобіювання в облраді питання виділення Лаврі значних земель для проведення гірничо-видобувних робіт (?) свідчать багато про що.
А його виступ у січні 2011 року після відвідин В.Януковичем на Різдво Свято-Успенської Почаївської лаври взагалі можна оцінювати, як відсутність елементарних знань з історіографії та культурології краю і містить спроби викликати масові невдоволення населення: «Цього року жителі Західної України з особливим піднесенням відзначили Різдво Христове, адже вперше в історії незалежності вони зустрічали його разом з Президентом, який взяв участь у святковому Богослужінні у Свято-Успенському Соборі Свято-Успенської Почаївської Лаври в нас на Тернопільщині. Для Західної України це стало найбільшою подією року, що почався (!)». А інші релігійні конфесії для лемка, нащадка переселенців з Польщі, з яких більшість греко-католики, не існують. Чому Орест Муц не організує відвідання 17-18 липня Президентом України всеукраїнської прощі у Марійському духовному відпустовому центрі Зарваниця? Адже, переважна більшість населення Тернопільщини знаходить духовні спокій і єднання явно не в УПЦ МП (http://uk.wikipedia.org/wiki/Релігія_Тернопільської_області).
Можна вникати і в суть інших проблем на Тернопільщині, однак, надалі потрібно мати на увазі таке – якщо виникло джерело соціальної напруги в Тернопільській області і з нього хтось може мати фінансовий зиск – там завжди поруч Орест Муц.
Народний депутат України V-VІ скликань Орест Муц народився 26 лютого 1959 року в селі Кровінка Теребовлянськог о району в сім’ї переселенців з Польщі. За національністю українець, хоча, в окремих жилах тече дідова польська кров.
Після восьмирічки пішов навчатися до тернопільського профтехучилища № 8. Паралельно займався греко-римською боротьбою. Став майстром спорту. Пробував сили в Тернопільському кооперативному технікумі, в який поступив і який закінчив завдяки спорту. Робочий стаж розпочинав на фабриці по ремонту взуття, вантажником в облспоживспілці , різноробочим в управлінні громадського харчування. Становлення як особистості в Ореста Муца відбулося під час роботи в складі організованого злочинного угруповання, котре спеціалізувалос я на вимаганнях і грабежах в польських туристів, які у 80-ті – початку 90-х років масово відвідували Україну з комерційною метою. Цікаво, що сьогодні, враховуючи давні приязні відносини Ореста Муца до польських туристів, народні обранці доручили йому бути членом групи Верховної Ради України з міжпарламентськ их зв’язків з Республікою Польща. Саме тоді О.Муц заочно здобув вищу освіту у Тернопільській академії народного господарства. Зрозуміло, що вчилися гроші, а не студент. Легалізація отриманих злочинним шляхом коштів відбувалася через кооператив «Огоньок», згодом – «Галактику». Отримані гроші пішли на придбання нерухомості, створення телерадіокомпан ії «Тернопіль» та випуск газети «Репортер». Ці засоби масової інформації призначалися для потужної інформаційної підтримки О.Муца на виборчих перегонах до Верховної Ради у 2002 році. Далі, після його входження до Партії Регіонів, ці ЗМІ почали рахуватися лише на папері.
Під час депутатства в Тернопільській обласній раді Орест Муц асоціював себе виключно як націонал-патріот право радикального спрямування. 18.11.2003 року на черговій сесії він публічно підтримав питання щодо визнання на території Тернопільської області воюючою стороною у боротьбі за незалежність України у Другій світовій війні Першої української дивізії «Галичина» та прирівнення її вояків у правах і пільгах до ветеранів війни. Радикальні антиросійські погляди в тоді ще безпартійного Ореста Муца проявилися 30.07.2004 року на сесії обласної ради під час слухання питання щодо прийняття звернення стосовно власності та подальшої перспективи управління комплексом споруд Свято-Успенської Почаївської лаври. О.Муц тоді висловився за відміну рішення кабміну про передачу комплексу українській православній церкві московського патріархату і запропонував оголосити акцію протесту у формі брутального захоплення лаври силами спеціально відкомандирован их з кожного району Тернопільщини по 30 осіб.
З таким багажем національно свідомий О.Муц подався до Партії Регіонів, тернопільське представництво якої він очолив у 2005 році за патронатом Тараса Чорновола. І тут О.Муц не забував про навчання – у 2005 році він купив в ТАНГу кваліфікацію «магістр», а, згодом, поступив до Київського національного університету внутрішніх справ, який успішно закінчив у 2010 році. Це дало народному депутату підстави пропонувати свою кандидатуру на посаду заступника міністра МВС України, проте, як і у випадку з головуванням в Тернопільській ОДА, високі інтелект і морально-етичні якості керманича тернопільської обласної організації Партії Регіонів стали на заваді прийняття цього рішення.
Найбільше Орест Муц віддав себе партійним інтересам на президентських виборах 2010 року. Опубліковані того часу в мережі Інтернет списки тих, що віддали свої голоси за В.Януковича у другому турі виборів і отримали за це гонорар – яскраве тому підтвердження. Переважна більшість людей з опублікованого тоді в мережі Інтернет «скороченого списку» взагалі або не голосувала, або не отримала кошти. Уповноважені з Партії Регіонів (як правило, близька родина майбутніх депутатів чи бажаючі заробити) ходили по людях і розпитували, за кого ті чи інші будуть голосувати. Тих, хто вагався чи переконливо вказували на В.Януковича записували в «завербованих» і на них списувалися гроші – 80 грн. – вербувальнику, 150-280 грн. – виборцю. Зрозуміло, що останні суми йшли виключно О.Муцу. Таким чином Орест Муц заробив для партії понад 5 млн. грн.
Жовтневі вибори 2010 року також були непростими для О.Муца і його команди однодумців. Тоді і пригодилося Оресту Павловичу надбане з часів рекетирства вміння поговорити з людьми. Цькувалися люди, які обіймали більш-менш серйозні посади по районах і користувалися певним авторитетом у виборців, з вимогою перейти до лав Партії Регіонів. Від такої пропозиції більшість не змогли відмовитися, оскільки, на кону стояли життя і здоров’я їх сімей. Після того як О.Муц склав списки кандидатів від ПР, він з кожного прохідного місця в списках вимагав від 5 до 50 тисяч доларів (від простого депутата райради до мера). У такий спосіб народний депутат назбирав також, нібито, для партії 5 млн. дол. США.
Продовжуючи славні традиції поляків, Орест Муц ні на мить не забуває про родину. Практично всі родичі Муца стоять зараз при владі. Рідна сестра Ярослава П’яла – депутат обласної ради, керівник міського осередку ПР; син Володимир Муц – депутат міської ради; швагро і невістка – також депутати міської ради. Решта родини або помічники народних депутатів або очолюють підвідомчі структури Верховної, обласної та міської рад.
На сьогодні, ні для кого не секрет, що кадрова чехарда на Тернопільщині (4 губернатори за 1 рік) стала можливою завдяки зусиллям Ореста Павловича. Відчуваючи нагальну потребу в отриманні надприбутків від керівництва областю, О.Муц завжди робив усе можливе задля її голови. Розуміючи, що мати в руках лише посаду очільника регіонального відділення Партії Регіонів буде недостатнім аргументом і важелем у боротьбі на майбутніх виборчих перегонах до Верховної Ради, Орест Павлович вдався до ручного управління кадрами в області. Причому лише в установах і на посадах, за які можна отримати нормальний відкат при призначенні чи з крісла яких можливе застосування чималого адмінресурсу на майбутніх виборах. Заміну на лояльних розпочали з директора Держстандартів Євгена Мельничука, звинувативши його в належності до кримінального угруповання «Аракс», дотичним до якого свого часу було й те, до якого входив сам Орест Муц. Його наступник Максим Федоров за нову посаду віддав О.Муцу 100 тисяч доларів і чималу долю в «Хоростківцукор ». Згодом впало крісло під керівником Тернопільського комбінату хлібопродуктів Петром Волошиним, який відверто не погодився на прохання останнього поділитися заробленим на хлібі і будівельних майданчиках в смт. Березовиця під Тернополем. На пенсії й колишній начальник обласної держархбудінспе кції Сергій Авдонін. Ось тут – виключно партійні інтереси – тримати на прив’язі національно стурбованих забудовників – непоганий козир перед виборами. На черзі – очільник КРУ області Панцьо.
Зараз Орест Муц, як і у 80-ті – початку 90-х років, зайнятий рекетом. В аграрній Тернопільській області найбільші статки мають люди, котрі організували бізнес, так чи інакше пов’язаний із сільським господарством. Більшості фермерам не вдалося налагодити надприбутковий бізнес у зв’язку з відсутністю стартового капіталу, частими перевірками контролюючих органів, наїздами хлопців в пагонах, не врожайністю. Хто більше вклав, залучив інвестиції, застосував передові технології, сплавив спиногризів, той і вижив. Такі люди потребують поваги тільки за те, що думають, на відміну від Муца, не лише про власне збагачення, але й про Україну і її народ. А ось наш герой задля власного збагачення може піти і на припинення діяльності в області найбільш економічно процвітаючих підприємств, і на псевдозвинуваче ння невинних людей. Хто мені не платить – не має права на існування. Такий народний депутат Орест Муц. Він навіть зумів поставити «на лічильник» державну податкову адміністрацію – 50 тисяч доларів на місяць за недоторканість (з неофіційного виступу одного із заступників голови ДПА в ресторані «Старий млин» від 30 квітня 2011 року).
На сьогоднішній день Орест Муц став ліворадикальним - на засідання Верховної Ради одягає вишиванку, підтримує скандальний проект закону щодо використання радянської символіки під час святкування 9 травня, лобіює виділення Почаївській лаврі землі запасу для розробки кар’єру і агітує за двомовну Україну.
Стрічка RSS коментарів цього запису