Також Стемковський запевняє, що він не розуміє, чому його часто демонізують.

Сьогоднішнє керівництво Тернопільської міськради, попри всі запевняння свободівців у своїй відкритості та прозорості, рідко вдається до публічних зустрічей, особливо з журналістами. І, як правило, «на люди» виходять хіба мер Сергій Надал і його заступник Леонід Бицюра. Інші перші особи міськради (Бойко, Турський, Камінський, Степанюк, Остапчук та інші) зі ЗМІ майже не спілкуються. З начальниками управлінь ситуація аналогічна (виняток, становить хіба головний освітянин пані Похиляк, яка вимушена давати зрідка прес-конференції, оскільки в цій галузі чи ненайчастіше виникають скандали і різноманітні конфлікти, та керівник культури Тернополя Олександр Смик, який в силу творчості своєї натури залюбки і раніше любив і вмів «засвітитися» на публіці). Ну, ще можна пригадати хіба брифінг начальника муніципальної поліції пана Волкова.

А тому розлоге інтерв’ю новопризначеного заступника міського голови Владислава Стемковського для газети «Номер один» заслуговує, на нашу думку, уваги (про цього «загадковго» пана «ТТ»також неодноразово писав у своїх публікаціях  Хто стане Першим?,  Новий перший заступник мера – авантюрист чи професіонал?, Чиновник, за яким у Луцьку «золоті верби росли» та інших). Частину діалогу чиновника з редактором газети Віталієм Поповичем наводимо нижче.

– Свого часу ви виграли стипендію на річне навчання у Польщі. Не секрет, більшість таких навчань відбуваються за грантові гроші США. Чи в таких випадках студенти щось винні американцям?

– Американським шпигуном я не є (сміється – авт.). Зараз інший час, світ набагато відкритіший і спокійніший. Справжні ж шпіони мають дипломатичні паспорти і, як я підозрюю, ще й депутатські мандати. Засновники подібних фундацій прагнуть, щоб люди, які навчаються у подібних закладах, сповідували певні західні підходи, а саме – верховенство права, демократію, ринкові умови для бізнесу, вільну преса.  Окрім власне навчання в Польщі, я ще працював експертом у проекті BIZPRO, який фінансував уряд США, потім був представником ОБСЕ в Україні. І що, тепер варто говорити, що я Брюсселю відпрацьовую чи маю квартиру у Відні?

– Чи супроводжували ви у закордонних відрядженнях С. Надала? Який від цих поїздок ефект?

– Ні, з мером я не був за кордоном. А щодо угод, то зрозумійте, щоб втілити хороший інвестиційний проект, потрібно провести 100 зустрічей, з них 10  будуть намірами, і з тих 10-ти – одна буде реалізована в реальному проекті.  

– Чи відповідає дійсності інформація, що управління стратегічного розвитку створювалось під вас?

Сумніваюся. Мене чомусь дуже часто демонізують. Та й для чого під якусь людину створювати ціле управління.

– У наших краях, відверто кажучи, не долюблюють чужинців, людей, які прийшли керувати з інших областей…

–Як українця, який живе в Україні, але за 160 км від Тернополя, можна вважати чужинцем? Варитися у власному соку не можна, сюди мають приїздити люди, приходити капітал, в Тернопіль потрібно інвестувати, адже це обласний центр, а не село… 

– Якою є сьогодні ваша партійна приналежність? Свого часу ви були членом БЮТу, а тепер позиціонуєте себе позапартійним, при цьому перебуваєте в команді не останнього “свободівця» Тернопілля…

– Після вступу в БЮТ фактично жодного дня не брав активної участі в діяльності цієї організації. А вступив туди випадково: виникло питання кількості членів виконкому від БЮТу в міській раді Луцька, і я, вже будучи членом виконкому, щоб збалансувати «бютівський» баланс, на прохання міського голови туди вступив. Сьогодні ж я безпартійний…

- Маючи серйозні зв’язки з Польщею, можна стверджувати, що ви допоможете налагодити тернопільському меру зв’язки з польськими містами…

- Мої зв’язки в плані налагодження ділових стосунків з поляками ще до кінця не реалізовані, а потенціал далеко не вичерпаний. Працюю в цьому напрямку…

- Чому С. Надал спершу взяв собі в радники, а потім і в заступники людину з іншої області?

- Ми познайомилися з Сергієм Віталійовичем в 2010 році, хоча, заочно він про мене знав і раніше. Він хотів впровадити систему управління якістю ISO 9001 в діяльності виконкому і міської ради, я ж один з перший почав займатися цією темою в України. Тому й покликав до себе в радники, а заступником мера став вже тоді, коли не захотів займатися ЖКГ, в силу об’єктивних причин, П. Ландяк. 

- Чи можна вважати вас особистим другом С. Надала?

- Я хотів би бути особистим другом Сергія Віталійовича і час покаже чи так станеться. Нині ж у нас хороші, робочі стосунки,при цьому є субординація та немає панібратства.   

- Пів року ви були радником мера на громадських засадах. За які ж кошти тоді жили, утримували сім'ю тощо…

- Я знаходився в так званому трикутнику Тернопіль-Луцьк-Київ і на 100% не перебував у Тернополі. В цьому трикутнику надавав консалтингові послуги плюс непогано заробляв у попередні періоди. Можна сказати так: останніх пів року тратив те, що заробив за попередні роки. Хоча, насправді, я достатньо скромний у видатках, скажімо маю не новий телефон, автомобіль «Санг Йонг» у 7-річному кредиті, власного будинку немаю …

- А як пояснити те, що ви були працевлаштовані в КП «Тернопільміськтеплокомуненерго» на посаду заступника директора?

- Я працював заступником з питань інвестицій на розвитку на цьому підприємстві близько двох місяців (квітень-травень), де доки отримував заробітну плату (4200 грн. на місяць). Там займався розробкою проекту спільно з ЄБРР, адже він в першу чергу буде спрямований для КП «Тернопільміськтеплокомуненерго».  Банк вимагав, щоб місто було представлено представником підприємства для проведення переговорів, а не лише радником.

- Багато в волинській пресі писало про надану Стемковському квартиру, яка нібито належала на правах приватної власності швейцарцю. Не вдалося відшукати спростування цієї інформації.

- Ці публікації з’явилися в Інтернеті і мали реальне завдання мене дискредитувати, при чому тривалий період, і на скільки я знаю, деякі люди непогано на цьому заробили. Звідки взявся той швейцарець я не знаю. Я жив на цій квартирі по договору найму поки працював, десь рік часу. Після того як звільнився, через два місяці зняв іншу квартиру. До того ж у цій квартирі я ніколи не був прописаний, не міг претендувати на право власності, адже вона була приватизована, хоча 10 років була безгосподарна  в ній ніхто не жив. Весь цей бруд почався у 2009 році коли пішла «тема», що я буду претендувати на посаду міського голови Луцька, а друга хвиля – коли заговорили, що я буду претендувати мера Володимира-Волинського. А не спростовував ці чутки, бо вважав, що немає змісту цього робити.

- Якщо ми вже торкнулися теми житло, то де в Тернополі живе Владислав Стемковський, чи це житло куплене, в оренді чи службове?

- Хоча я і не молодий чоловік, але, на жаль, в мене немає власної квартири, немає власної нерухомості (є будинок у батьків), а років з 15-ть живу на зйомник квартирах. У Тернополі теж знімаю двокімнатна квартиру на вулиці Білецькій.