Неділя, 10 липня 2011, 19:44

Підлеглі мера Тернополя вже не можуть мовчати…

31 жовтня 2010 року я і моя родина не голосували за свободівця Сергія Надала як за кандидата на посаду  мера Тернополя (до слова, не голосували ми і за Заставного, чи Лила, чи Гоча, чи ще когось з «крутих-розкручених» політиків). Чому? Та тому, що як сім’я чиновників з багатолітнім стажем, які не один рік пропрацювали в мерії Тернополя та в інших державних структурах, ми знали всіх кандидатів на найголовнішу посаду в Тернополі як «облуплених» і абсолютно не вірили обіцянкам жодного з них. Не голосували ми загалом і за ВО «Свобода». Єдине, де ми зробили виняток для «суперпатріотичної партії», це своїм волевиявленням підтримали  кандидата в депутати Тернопільської міськради, мажоритарника-свободівця від нашого округу пан Г., якого по справах знаємо не один рік, хоча й особисто знайомі з цим політиком поверхнево. А тому совість, як то кажуть, у нас чиста. І зараз, в часі суперечок з друзями про стан справ у Тернополі, ми виглядаємо гонорово, бо можемо дорікнути : «А ми то вас попереджали!?»  

Більше того – нас особисто сьогодні не дивує те, що зараз відбувається в місті. А що хотіли люди, тернополяни, коли вирішили довірити владу у своєму місті  особам, партії, члени якої достеменно знають де знаходиться «Класік» і «Братіслава», але не знають навіть приблизно, де розташовується сьогодні, приміром, міське управління юстиції. А запитайте депутатів-свободівців, хто очолює це відомство, чи, до прикладу, хто керує зараз «Адмінтехінспекцією», то у відповідь більшість народних обранців, прихильників Тягнибока, які зараз засідають у мерії, здивовано вирячать очі (боюсь, вони навіть не підозрюють, а точніше забули, що такої структури вже немає).

На наше суб’єктивне переконання і за власними спостереженнями ми з жалем вимушені констактувати, що те, що зараз відбувається у стінах Тернопільської міськради більше схоже на ейфорію більшовиків, які отримали владу у 1917 році після Жовтневої революції в Російській імперії. «Голі й босіі, неосвідчені та фанатичні», до влади дорвалися «нові люди». Але що робити з цією владою – вони не знають. Вони тільки чомусь увірували (беруть приклад зі своїх попередників), що влада – це безкарна можливість увірвати собі шматочок землі, приміщень, хабарів, бюджетних грошей чи інших преференцій за місяць-рік-другий на займаній посаді. А більше їх нічого не цікавить. І це не перебільшення.

Я, як людина з майже двадцятирічним стажем роботи в органах державного самоврядування, знаю, що кажу. Ну не вірю кадровій політиці пана Надала. Не вірю, що людина, його однопартієць, яка раніше була торговим представником на деяких фірмах, сьогодні може успішно керувати структурним підрозділом мерії. Не вірю, що студент може керувати іншим відділом, який фактично формує «обличчя Тернополя». Не вірю, що колишній заступник Заставного, чутки про корупційну сутність якого ширилися Тернополем не один рік, сьогодні щиро працюватиме на менш значущій посаді на благо громади (до речі, мені взагалі цікаво, скільки такий хапуга і скандаліст мав заплатити новій владі, щоб всидіти на посаді хай і не заступника мера, а керівника відділу міської ради, ба більше того – як пан Надал умудрився звільнити багатьох дійсно професіоналів, а найодіозніших і найкорумпованіших окремих працівників залишив під своїм керівництвом? Для чого він це зробив? В чому тут сенс?

Питань багато – відповіді продемонструє час. Розмірковувати про ці речі можна довго, тим паче, що грунт для цього нині діюча влада в Тернополі дає регулярно. То ж далі буде, якщо, звісно, ця аналітика діяльності Тернопільської міськради зацікавить читачів і редакцію «ТТ», сайту, який на мою думку, зараз чи не єдиний, хто знає, аналізує і оприлюднює все те, «без купюр і правок», що відбувається у стінах та кабінетах Тернопільської міськради.

«Чиновник»

Розмовляв Віталій Крепич, "ТТ"

Від редакції «ТТ». З «Чиновником», реальним персонажем, який із зрозумілих причин не бажає афішувати своє ім’я, співробітник «Тернопільського тижня» (до слова, також цілком реальна молода людина, яка не приховується за псевдонімом), ми співпрацюємо давно. І тільки тепер, як ми розуміємо, людину (не останнього чиновника в Тернопільській мерії),«допекло», якщо він погодився не тільки ділитися з нами ексклюзивною інформацією стосовно діяльності Надала і його команди, як ми зазвичай і співпрацювали, а й наважився висловлювати свої міркування не зважаючи на той факт, що його рано чи пізно можуть «вичислити» його ж колеги. Що ми можемо сказати чи резюмувати – все має межу терпіння…