Понеділок, 23 вересня 2019, 15:01
Сьогодні спостерігав дивно картину в одному з сіл Козівського району. Десь о 10 ранку приїздить сірий совдепівський бус «уазик», зупиняється собі посеред населеного пункту, з нього «десантуються» близько десятка людей – декілька жінок «бальзаківського віку», з великими сумками і блокнотами-журналами.
З ними і декілька чоловіків, без речей. Чоловіки прямують спершу в місцеве «Теко» поблизу.
Кави, певно, захотіли.
Водій залишається біля автотранспорту, вмикає, звісно, українські весільні, а не руський шансон і ліниво так собі гризе яблучка під музику. Бригада жінок тим часом як мурахи розповзаються селом. Згодом чоловіки з "сільпо" випорхують, веселі, очі горять – також пішли по слідах жіночок.
Замітьте – передобідній час. Здебільшого, власники домівок на роботах, а якщо є старші мешканці – то на городах чи корови пасуть. Але «десант» заходить на подвіря, все обходять, оглядають, щось роблять. Заходять навіть на подвіря, де по стану господарства і будинків видно і тупому, що там десятиліттями вже ніхто не живе.
Мандрують собі помешканнями.
Вже думаю, може б то в поліцію зателефонувати, адже підозріло все це якось. Щодня ж правоохоронці інформують, що аферисти шастають Тернопільщиною.
Аж тут три жіночки, взявши собі по морозиву, присіли напроти мого будинку. В мене подвіря, тобто брама і хвіртка закриті. До того ж таблиця почіплена: «На подвірї реально псіхований пес, може зірватися!!! Зліва є кнопка дзвінка».
В результаті, жіночки, перекусивши, завалють на МОЄ подвіря і як трійка кобил прямують через городи до сусіднього будинку.
Я в шоці. Вихожу.
Питаю: «Жіночки, а ви хто і звідки?» Найстарша з них, перекинувши сумку розміром з рюкзак американського десантника, повідомляє: «Ми з газовні. Нам треба плобми поставити» І вже копирсається в стояку, до якого під’єднаний, повторюся, лічильник. Хоча в будинку ніхто ніколи не жив, ну новозбудований же. Навіть комунікацій не має.
Я трохи оторопів. А жіночка так: «О, поможіть мені тутво відкрутити або дайте якийсь інструмент..»
Дві її колеги радять в унісон, що можна або викрутку, або якісь плоскогубці принести.
Намагаюся бути спокійним, кажу: «Пані, то дім не мій, я не можу вам нічим допомогти, власність не моя".
Ще кажу, як вам треба мій лічильник перевірити, то ходіть поки я поруч. Бо мені не хочеться, щоб вас мій пес погриз. На моїй території.
«Жінка-десатник» відмахнулася: «Ми до вас в середині жовтня приїдемо і зайдемо.. Будете вдома?»
Я вже просто в ауті. Ну як пояснити жінкам, які вважають себе фактично «безсмертними», коли заходять на чужі подвіря, де їх може чекати все що завгодно??? Що я не можу знати, чи хтось буде вдома у мене в абстрактній середині жовтня і чекати, що мають приїхати знову ці панянки???
В результаті я просто пішов, потримав пса, про всяк випадок ще раз нагадав жіночкам, що так заходити на чужі подвіря це як мінімум для них же небезпечно. Жінки покивали головами, типу вибачилися, сусідові на лічильник намотали якогось дроту з якоюсь пломбою, і пішли по інших домогосподарствах.
Я спробував зателефонувати в облгаз і в його Козівську філію. Ну реально хотів зрозумітим, що це було)))
Звісно за вказаними телефонами контактами на сайтах офіційних ніхто не відповідав.
вул. І.Франка, 11
47600
Telephone: +303547 2-16-57, +380675637376
E-mail:
Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду
P.S. Спробую поцікавитися в знайомих юристів, а можливо, хтось, хто прочитає цей текст, і в цьому плані комтетентний – от якби мій пес, при цьому, що є попередження на брамі, наніс цим «жінкам-камідзе», які в наглу зайшли на моє подвіря, щоб через городи потрапити до сусідського будинку, на моєму ж подвірї якісь тілесні ушкодження, не сумісні з їхнім же здоровям, я ніс би відповідальність???
На фото: саме через оцю "малесеньку жовту штучку" жінки дві години їли морозиво, вирішуючи, чи варто йти через чуже подвіря. А встановлювали її ще десь пів години... А чоловіки, які були в їхній команді, певно знову пили каву...
Віталій Крепич, "Тернопільський тиждень"