Вівторок, 15 грудня 2015, 20:56
Під час Другої світової війни на місці новобудови «Набережного Кварталу» на вулиці Будного, 30, нацисти розстрілювали євреїв.
У Тернополі є кілька будинків із привидами, про них неодноразово згадують старожили. Зокрема, на «Новому світі» та «Дружбі». Власники квартир або поспішно виїхали, щоб не чути стукоту-грюкоту меблів, або намагаються безуспішно продати квадратні метри, проживаючи подалі від злощасного житла. Старші люди кажуть, що в тих будинках траплялися самогубства або ж убивства.
Чимало тернополян, напевно, стримують себе від спокусливих цін на квадратні метри, які пропонують у будові на вулиці Будного. Можливо, бояться потрапити на гачок будівельних аферистів, навчені гірким досвідом «Будівельника» Щепановського. А, можливо, причина у підсвідомій пересторозі. І недарма.
У Тернополі на місці, де нині зводять новобудову «Набережного Кварталу», під час Другої світової війни проводили масові розстріли євреїв. Як відомо, з 5 вересня 1941 року по 20 червня 1943-го в обласному центрі діяло гетто. Воно було одним із перших, які виникли в Галичині. Його заклали у південній частині міста. Нині межі цього страшного місця проходять вулицями вулиці Руська, Львівська, Шептицького, Срібна і площі Ринок.
Як свідчать історичні джерела, територія була обтягнута колючим дротом у два ряди. Гетто охороняли гестапівці та українська поліція. До 25 вересня 1942-го усю його територію та околиці заселили євреї. За приблизними підрахунками, це понад 12 тисяч осіб. За наказом німецького командування утворили "Юденрат", який очолив Густав Фішер.
Німці жорстоко ставилися до євреїв. Не дивно, що ув'язнені перебували в жахливих умовах. Кругом антисанітарія та надголодь. Євреям на день видавали по 100-150 грамів сурогатного хліба й тарілку гарячої їжі. В'язням забороняли виходити за межі гетто, купувати харчі чи отримувати передачі з волі. Незважаючи на це, євреїв змушували важко працювати. Їх гонили на заготівлю деревини, дорожні роботи, залучали до очищенні міста від нечистот. Жінок, дітей і людей похилого віку розстрілювали. Робили це за в напрямку села Петриків, за два кілометри від Тернополя. Під приводом відправки на роботу євреїв групами вивозили на машинах і розстрілювали. Всього налічується п'ять таких "акцій". Кількість жертв під час кожної коливається від 300 до 500 осіб. 23-25 березня 1942 року було розстріляно 700 жінок та людей похилого віку.
Не дивно, що тривалий час заселяти територію, на якій катували і вбивали тисячі невинних людей, ніхто не хотів. Як свідчить практика, у таких місцях воліли зводити або міську інфраструктуру, або прокладати дороги. Словом, усе, тільки не житлові будинки.
Сьогодні підприємство «Набережний квартал» вирішило знехтувати цими неписаними правилами і звела будинок поряд з місцем масових розстрілів. Чи збільшиться кількість "будинків із привидами", коли будівельні аферисти ганятимуться за прибутками, ігноруючи історію? Чим ризикують тернополяни, які підуть на повідку низьких цін і відкинуть усі застережуючі факти?
