Минулого тижня, зранку 12 травня під міською радою Тернополя знову кипіли пристрасті. Виключених з партії «Свобода» депутатів хотіли силою провести у сесійний зал. Депутати міської та обласної ради Тернополя від ВО «Свобода» під керівництвом нардепа Головка їм протидіяли. Спробуємо пояснити читачам, що і хто насправді стоїть за конфліктом у міській раді, який одна сторона називає внутрішньопартійним, а інша – загальнотернопільським.

Бажання меншості мати владу більшості

Абсолютна більшість тернополян взагалі не розуміють через що конфлікт і чому під міськрадою радою б’ються депутати, чому не відбувається сесія. І найголовніше, чому спокійний Тернопіль так раптово перетворився на політичну «порохову бочку». Спробуємо пояснити простим тернополянам, що насправді відбулося.

На останніх місцевих виборах 2015 року перемогла ВО «Свобода». Цей показник хоча й був значно менший, ніж на виборах 2010 року, проте партії вдалося сформувати потужну фракцію. Також з рекордним показником для України був переобраний міський голова від ВО «Свобода» Сергій Надал.

2015 і 2016 роки показали, що як би не тужилися представники фракцій «Блоку Петра Порошенка» та «Самопомочі», вони відіграють у міській раді лише другорядну роль. Від того, чи вони в опозиції, чи у коаліції ситуація не змінюється. Показовою була ситуація у міській раді у 2017 році, коли фактично існувала коаліція «Свободи» та депутатів з дрібних фракцій («радикали», «гриценківці» та «народноконтролівці», а «БПП» та «Самопоміч» були викинуті в опозицію). Це остаточно довело всім, що у місті та раді все вирішує Сергій Надал і ВО «Свобода». Зрозуміло, що політичні спонсори «БПП» та «Самопомочі», яких ми всі добре знаємо, довго таке терпіти не могли.

План антинадалівського перевороту

І їх політтехнологами був розроблений сценарій усунення від реальної влади не лише «Свободи», а й міського голови. Спокійним, політичним шляхом ці політичні сили, які наразі мають мінімальний рейтинг, це зробити не могли. Тому й виник  сценарій, який свого часу намагалися реалізувати у Чернівцях. Основне завдання сценарію: за будь-яку ціну сформувати антинадалівську більшість. Наступний можливий крок – покладення на секретаря міської ради порошенківця Віктора Шумади виконання обов’язків мера Тернополя. Тепер по-порядку.

Перший етап: Вербовка “зрадників”

У складі фракції ВО «Свобода» знайшли трьох депутатів з великими особистими політичними амбіціями (Турський, Навроцький та Сороколіт). Їм, очевидно, пообіцяли “золоті політичні гори”.   У такий спосіб зсередини почали розвалювати фракцію «Свобода». Цілком прогнозованою була реакція «Свободи» – виключення з партії та вимога скласти мандат.

Другий етап: «БПП» та «Самопоміч» стають на бік зрадників

Депутати від «БПП» та «Самопомочі» “супроводжують” трійку зрадників на шляху до приміщення міської ради. Саме депутати від цих двох фракцій йдуть у перших рядах (а не тільки «виборці-тернополяни», як це прагнуть подати) і намагаються завести Турського, Навроцького та Сороколіта у міську раду. Водночас добре розуміючи, що пройти крізь редути «свободівців», більшість з яких пройшла АТО, вони не зможуть.

    

          

Третій етап: чужа територія

Тому після 24 квітня, коли була так звана проба сил, вони почали готуватися до варіанту, який був успішно випробуваний ще “регіоналами”. Назвемо його так – створити всі умови, щоб у приміщенні міської ради було неможливо працювати і проводити засідання ради. Саме так сталося 12 травня. Фоном для цього стало пікетування приміщення міської ради активістами “Свободи”.

Четвертий етап: зрив сесії

Перед початком роботи сесії анонім повідомив про замінування приміщення міської ради Тернополя. Це було зроблено один в один, як 3 березня, коли була замінована Тернопільська обласна рада. Саме тоді з ініціативи патріотів було ініційоване звернення з вимогою підтримати блокаду Донбасу.

Після повідомлення про замінування стало зрозуміло, що провести сесію міський голова не зможе, навіть якщо збере кворум. Поліція, за своїми службовими інструкціями, зобов’язана детально перевірити всі приміщення ради. Це фізично б зайняло декілька годин, і поліція повідомила, що сесію в таких умовах проводити неможливо.

П’ятий етап: “провокування” сутичок

Власне у той час, коли поліція почала перевіряти приміщення міської ради на наявність вибухівки, представники «БПП» та «Самопомочі», а за їх спинами і трійка зрадників зі «Свободи», намагалися потрапити до дверей ради. Виникли сутички. Їх зупинили лише викрики у гучномовці представників поліції, що у раду заходити не можна, бо проводяться слідчі дії.

ПРОВАЛ

Шостий етап: сесія на вулиці

Тоді настав вирішальний етап. Секретар міської ради Віктор Шумада підійшов до «захисників» Турського, Навроцького та Сороколіта, а з вуст окремих депутатів прозвучали заклики провести сесію на вулиці. Саме на вулиці мали бути проведені всі необхідні  голосування. Існує версія, що план був простий: «надати право секретарю міської ради Віктору Шумаді підписувати всі рішення сесії» та «тимчасово усунути від виконання обов’язків міського голову Сергія Надала».

Тобто мав відбутися справжній політичний переворот. Але в найвідповідальніший момент до натовпу вийшов міський голова Надал і «все взяв в свої руки». Окремі депутати з фракції Самопоміч у міській раді кричали меру «ганьба». Натомість свободівці, які були присутні, підтримали мера вигуками «Молодець».

Надал закликав секретаря Шумаду порахувати присутніх депутатів та скласти їх список (відео наприкінці тексту)

Незважаючи на всі старання опонентів Надала, зареєструвалося для проведення «вуличної сесії» лише 17 депутатів при обов’язковому кворумі в 22 депутата (дивіться фото документа).

Тоді мер оголосив, що через відсутність кворуму «вулична сесія» неправомочна. Після цього люди потроху почали розходитись.

Це був фінал. Фінал, який завершився повним провалом «БПП» та «Самопомочі» та перемогою ВО «Свободи».

Наслідки провалу «БПП» та «Самопомочі»

Події 12 травня під міською радою показали, що противники Сергія Надала у міській раді можуть мобілізувати лише 17 «штиків» (разом з “тушками”, яких вигнала “Свобода”). Навіть при вище згаданих спецопераціях така кількість депутатів неспроможна розколоти більшість Сергія Надала. Таким чином, антинадалівська більшість померла, так і не народившись.

Київським, львівським та тернопільським ляльководам не залишається іншого виходу, як домовлятися з Надалом та «свободівцями». Вони зацікавлені у роботі міської ради, де мають голосуватися безліч «своїх питань».

Правда, тепер вони не будуть голосувати тотальним «одобрямс», а пройдуть через сито більшості та міського голови. А єдине, що «порошенківці» та представники «партії львівського мера» здобули від спроби перевороту: примножилися трьома «тушками». Але чи потрібні їм на майбутнє депутати, які вже раз зрадили? Питання видається риторичним!

Микола Савченко