Субота, 02 березня 2013, 12:12

Для обізнаних людей не є таємницею, що кандидати-мажоритарники в народні депутати витрачають сотні тисяч і мільйони гривень на свої виборчі кампанії або  "просто кандидати" за місце в партійних списках.

Коли омріяний мандат не здобуто – починаються проблеми.

Дехто змушений віддавати гроші, які бралися в борг на вибори або розпродувати майно, щоб стабілізувати свій фінансовий стан. Якось   ТТ   писав, що  Нардеп-ударівець з Тернопільщини Ігор Побер має тепер фінансові проблеми і борги, а тому змушений пересісти на менш престижніший автомобіль? (фото)

Схоже, фінансові проблеми виникли і в його однопартійця, якому не пощастило, і він з кандидата так і не «перетворився» на нардепа. Мова про підприємця з Чорткова Олега Ваврика (на фото), який балотувався від УДАРу по окрузі №167.

На спеціалізованих інтернет-ресурсах розміщенні оголошення про те, що бізнесмен продає обладнання зі свого кондитерського цеху та інше. А нещодавно стало відомо, що пан Ваврик вирішив продати і приміщення кінотеатру «Мир» в центрі Чорткова, яке він свого часу викупив з величезними проблемами і судовими тяганинами. Останніми роками в цьому приміщенні функціонував ринок.

А ось що з цього приводу пише журналіст з Чорткова.

Приватний підприємець Олег Ваврик продає приміщення колишнього кінотеатру «Мир» у центрі Чорткова за 750 тис. у. о., яке він викупив у 2007 році в районної влади.

Пам’ятаю, які точилися у тогочассі дискусії між владою і чортківчанами – люди були категорично проти того, аби приміщення колишнього кінотеатру було виставлено на продаж, бо вони тісно пов’язували свої спогади і душевні поривання з цим «храмом» високого мистецтва, до якого прикипіла їхня бурхлива молодість.

Але чортківська влада завжди сприймала культуру своєрідно, у дуже вузькому форматі – спів, музика і танці, то завжди були і залишаються невід’ємними складовими усіх мистецьких заходів, потрібних чи то за переконанням, чи для строгої звітності, а не для просвітницького поступу, до якихось нових модерних віянь ставилась збайдужіло і обережно.

Тодішній голова РДА Тараса Капуста (зараз очолює водне гоподарство області - прим.ТТ), який мав у своєму характері якісь цісарські замашки, не посипав собі голову попелом, а резюмував із сарказмом в приватній розмові: «Яке кіно? Кому воно зараз потрібне?».

З того часу минуло п’ять років. Тепер спілкуючись  часто-густо з молодими людьми, приходжу до висновку, що цей занедбаний кінотеатр в центрі міста сьогодні б згодився громаді – багато юних чортківчан вже не мають, як то було колись,  великого інтересу до барів, дискотек, шумного і гамірного дозвілля, а навпаки хотіли б провести свій вільний час десь у затишному приміщені – у тому ж самому кінотеатрі.

Інколи розум просвітлює фантастична думка: «А може соборно попросити нову районну владу відкупити той дозвільний заклад в Олега Ваврика і подарувати його нам - чортківському загалу. За гріхи попередників треба комусь відповідати.

Ще у 2007 року я написав статтю у районці: «Філософія «соломонової» мудрості, яка, навіть згадувати не хочеться, наробила поміж владних осіб шуму-переполоху. Нагадаю її зміст.

ФІЛОСОФІЯ «СОЛОМОНОВОЇ» МУДРОСТІ...

Що-що, а продавати об'єкти комунальної власності депутати усілякого ґатунку рад у нашій державі вміють. Про це свідчить, наприклад, робота у цьому напрямку депутатів Чортківської міської ради попередніх скли­кань, котрі соборно спродали майже усі об'єкти комунальної власності у місті «грошовитим мішкам».

Щоб продати якусь громадську споруду, нарізати «своїм» земельну ділянку чи перерозподілити кошти з державного бюджету - багато розуму не треба. Відповідальності за колективне рішення депутати не несуть ніякого, бо ще світ такого бачив, аби супроти депутатського загалу була порушена якась кримінальна справа.

Але усім нам потрібно ще пам'ятати про моральні та Божі закони нашого життєвого поступу, щоб, складаючи колись іспит своєї совіс­ті, душу не розточувала трутизна нинішніх необдуманих проступків та умислів. (Відразу зазначу, що це мої власні критичні міркування і роздуми, а не позиція ре­дакції).

Не знаю як хто, а я ніяк не можу оговтатись від дум­ки, що нинішній склад депутатів районної ради при­йняв рішення про вистав­лення на продаж приміщення недіючого кінотеат­ру «Мир». Але факт залишається фактом: 5 жовтня у регіональному відділенні Фонду державного майна України в Тернопільській області шляхом аукціону був проданий недіючий кі­нотеатр «Мир». Його за 1398291 грн. придбав при­ватний підприємець з Чорткова Олег Ваврик, котрий планує розібрати стару споруду кінотеатру, а натомість звести триповерхову будівлю, у якій буде розташовуватись торговельно-розважальний центр. Правда, однією з умов продажу є заувага, яка зо­бов'язує покупця облаштувати у торговому центрі ще й кінозал. Як воно буде, поживемо-побачимо... Безперечно, ремонт усіх закладів культури (кошти від продажу кінотеатру,  згідно з рішенням сесії, мають надійти на ремонт ім. К. Рубчакової) - дуже пристойна і важлива справа, але для таких благородних цілей, на мою думку, потрібно шукати інші джерела фінансування. Необхідно всім депутатам працювати в поті чола над розвитком малого підприємництва на Чортківщині, відновлення роботи підприємств, легалізацією робочих місць тощо.

Шкода, але у цьому приміщенні могли б розквартируватися громадські організації району, літературні об'єднання тощо. Тут час від часу могли б влаштовувати виставки картин і фотографій чортківських митців, презентації книжок, зустрічі з відомими письменниками, громадськими діячами. Зрештою, тут, як і в радянські часи, мав би бути пристойний кінозал, де можна було б розважитися і відпочивати.

Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ, "Золота пектораль"