Понеділок, 09 грудня 2019, 14:58

Не можу не висловити свою позицію відносно участі наших спортсменів на змаганнях, що проводяться в РФ.

 Адже один з місцевих спортсменів, будучи невдоволеним невдалим виступом і необ’єктивним суддівством виклав сьогодні своє фото з Москви, на фоні Кремля і отримав як критику, так і підтримку в коментарях. Спробую об’єктивно аргументувати різні позиції, як на підтримку, так і критику спортсмену.

1. Найвищим органом державної влади в галузі спорту є профільне Міністерство. Його рішення є нормами прямої дії, і є обов’язкові для всіх громадян України. Крім випадків, коли люди формально є громадянами, мають паспорт, однак саботують дію українського законодавства та правових норм і по суті є лише мешканцями, однак не громадянами. Але це моральна і правова сторона, якій я не даватиму оцінку, читайте далі, робіть свої висновки де закінчується «просто мешканець» і починається «громадянин».
Тому 14 квітня 2018 року був виданий Наказ, що забороняє видатки на проведення зборів та участь у змаганнях на території РФ членам національних збірних команд України, а також рекомендує федераціям з видів спорту утриматись від участі в спортивних заходах на території Російської Федерації.
Однак оскільки спортсмен виступає у Федерації, яка не має договору з Міністерством, а працює лише як звичайна громадська організація – він насправді не є членом національної збірної України в даному виді спорту, не отримує державної підтримки, його спортивні результати не є офіційними в Україні. Тому мав би діяти пункт про «не рекомендуємо Федераціям» - однак тут лише рекомендація і лише моральна складова у керівників цієї громадської організації, що дає добро на участь спортсменів у змаганнях у РФ. Залишимо це на їх совісті і моральній відповідальності.

2. Спортивна складова – окрема позиція, адже праця спортсмена і його спортивні результати – це його власний ризик, інвестиції та природне бажання перемагати, добиватись успіху. Зважаючи на те, що в дорослому спорті високий ризик травм та висока конкуренція – у спортсменів часто в запасі не так багато років, поки вони можуть нарощувати результати та показувати їх на найвищому рівні.Тому очевидно, що намагання спортсмена покращувати себе, виступати при кожній можливості, де він може себе проявити зрозуміле та заслуговує на повагу, адже у нього дійсно дуже сильні на сьогодні результати в світовому рейтингу серед усіх федерацій, які культивують даний вид спорту. Звісно більшість його симпатиків, любителів спорту бажають йому спортивних успіхів, тривалих виступів, нових рекордів. Тут двох думок не може бути – завжди вартує підтримувати своїх, вболівати за них.

3. Нерозуміння спортсменом та окремими групами людей тої ситуації, яка зараз склалась у нашій історії. Усіма вповноваженими міжнародними організаціями, в тому числі і ООН РФ визнана як агресор, що здійснив військову інтервенцію та анексував частину української території. На жаль РФ проти нас воює всіма можливими, в тому числі інформаційними та гібридними методами. Загинуло більше 13 тисяч українських громадян, біля 30 тисяч поранено, біля 1,5 мільйона українців змушені були стати біженцями та переселитись на інші території України.

Серед загиблих та поранених – сотні спортсменів, в тому числі високого класу, що могли тренуватись та виступати, однак були вбиті росіянами з російської зброї. Найманців та російських військових не зупиняє те, що вони вбивають спортсменів, та і взагалі ніщо не зупиняє, це військові злочинці та терористи, а їх злочини не мають терміну амністії. Тому приїзд та виступ на ворожій території українців є небезпечним і для самих спортсменів, а також може служити сигналом для російських спецслужб того, що українських учасників влаштовує ситуація, вони підтримують російську агресію та можуть співпрацювати з окупантами.

Бо в іншому випадку українські спортсмени бойкотували б подібні спортивні змагання, що не раз було в світовій історії, коли цілі країни відмовлялись від участі в змаганнях країн – агресорів. Наприклад після введення радянських військ в Афганістан – 65 країн світу бойкотували Олімпійські Ігри в Москві в 1980 році та не відправили туди жодного свого спортсмена. Однак тоді це була позиція не стільки самих спортсменів, а скільки в першу чергу керівництва країн та відповідних національних спортивних федерацій. У нашому ж випадку ця федерація, що погодила виступ спортсмена у Москві або узалежнена від російського впливу в міжнародній федерації (президентом світової федерації є громадянин РФ Кирило Саричев), або очолюється в Україні морально неперебірливими керівниками.

Хоча хочу вірити, що місцеві керівники переглянуть свої позиції та надалі бойкотуватимуть за прикладом в багатьох інших видах спорту свою участь у змаганнях на території РФ.

4. Сьогодні Всесвітнє антидопінгове агентство (WADA) позбавило Росію права брати участь у великих міжнародних змаганнях, включно з Олімпійськими іграми та чемпіонатами світу терміном на 4 роки. Російські атлети не зможуть виступати під прапором країни на Олімпійських і Паралімпійських іграх 2020 і 2022 років, чемпіонаті світу з футболу 2022 року і першостях планети в інших видах спорту. Крім того, російським чиновникам заборонили відвідувати великі міжнародні турніри. Це ще одне свідчення повного правового беззаконня в РФ, небезпек для участі нашим спортсменам на змаганнях, що проводяться на їх території, цілеспрямованої державної політики порушення антидопінгового законодавства в РФ та дискредитації спортсменів, що беруть участь у їх змаганнях.

5. Для мене спортивна складова і особистісні якості це дві сторони однієї медалі. І якщо на одній стороні написано «чемпіон», «рекордсмен», «молодець», «продовжуй», «ми підтримуємо тебе», «успіху», то на другій стороні добре, якби було написано щось на кшталт «громадянин», «усвідомлена людина», «патріот», «українець». Як бачимо аверс і реверс можуть (і мають) відповідати один другому, бо прикро дізнаватись, що наші талановиті краяни в складні часи толерують нашим ворогам.

Тому пишу не для «критики заради критики», а сподіваюсь що цьому та іншим спортсменам при наступній нагоді не доведеться обирати між медалями та батьківщиною, у них буде міцна свідома позиція. І звісно, бажаю усім українським спортсменам отримувати максимальні результати, знову і знову переможно доводити нашу першість у спорті, за правилами та згідно високих моральних принципів, стаючи прикладом для наслідування".

Віктор Мацикур, спортсмен, тренер, громадський діяч